Не бачу сенсу захищати цей інститут

Я міг би зайняти теоретичну позицію і стати на захист депутатської недоторканності. Розказати про поділ влади, незалежність законодавчої влади, наявність елементів депутатської недоторканості у більшості демократичних країн, але не буду. Не бачу сенсу захищати цей інститут.

По-перше, за умов однопартійної більшості, яка має свого генпрокурора, президента та уряд, недоторканність стає фікцією.

По-друге, за такої кількості різноманітних порушень, рішення про її зняття може бути скасоване у будь-який момент через Конституційний Суд. Не завтра, звісно. Мій прогноз — депутатської недоторканості не буде всю каденцію Зеленського. І це повністю відображає статус Верховної Ради як принтера законів.

По-третє, недоторканість грошей і політичної кон'юнктури ніхто не скасує. Поки що. І незалежні суди поки що — утопія. Кому треба, той може "порішати".

Яке значення має скасування недоторканності? Зеленський переміг завдяки продуманому піару. Очевидно, він сам розуміє його значимість. І його оточення — теж. Це скасування — блискуча піар-акція. Завдяки їй у відповідь на запитання про виконання передвиборчих обіцянок можна буде з півроку говорити: "Ну, недоторканність ми вже зняли…"

На цьому тлі дещо губляться реальні, найбільш дискусійні, задачі уряду Гончарука: велика приватизація і ринок землі. Так, головне — не поїздки на самокатах, і не обіцянки зростання на 40% за 5 років (порахуйте, скільки щорічного зростання це означає), а саме це.

Ну і особисто я за недоторканністю депутатів не сумуватиму. Зняли — молодці. Тепер, очевидно ніщо не заважатиме Рябошапці виконати власне завдання з "посадки" щотижня.

Оригінал