Друзів та друзів друзів не вистачить для керівництва великою країною

​12 уроків перемоги Зеленського

У попередній статті я проаналізував шість рівнів причин перемоги Володимира Зеленського на президентських і парламентських виборах. Ця перемога, а також поразка політичних супротивників містить у собі низку уроків як для політиків (у тому числі для самого Зеленського), так і для громадянського суспільства.

Сьогодні президент Зеленський та його оточення перебувають в ейфорії. Але після цього періоду приходить здивування та розчарування, а потім жалість до самого себе. Треба бути до цього готовим. Тим більше, що на наших очах новий президент повторює всі помилки попереднього.

Новий президент повторює всі помилки попереднього

З політичної кампанії 2019 року можна винести велику кількість уроків, тож обмежуся дванадцятьма найбільш очевидними.

1. Поки телебачення належить олігархам, будь-яка політична перемога є продуктом їх консенсусу. 2014 року олігархи домовилися підтримати Порошенка, 2018-го — повалити його. Так само вони можуть домовитися і повалити Зеленського, якщо їхні інтереси будуть недостатньо враховані. Висновок: конче потрібне потужне суспільне телебачення. І це в інтересах не лише суспільства, а й усіх політиків, які хочуть позбутися тотальної залежності від олігархів.

Конче потрібне потужне суспільне телебачення. Це в інтересах не лише суспільства, а й усіх політиків

2. Старі пишномовні патерналістські підходи в комунікації вже не спрацьовують. Політикам потрібна особиста впізнаваність.

3. Суспільство складається не з більшості та меншості. А з купи різноманітних меншин, причому загальнонаціональний порядок денний є актуальним далеко не для всіх. Фокус "ми за все хороше і проти всього поганого" спрацьовує лише у найбільш популярного політика, а решті треба відбирати, навчати і вирощувати власного виборця.

4. На виборах в Україні завжди перемагає опозиція (другий термін Кучми є вийнятком). Одна з глибинних причин цього в тому, що українці ненавидять будь-яку владу. Якщо нову владу люблять, то недовго, до моменту, поки не стає очевидним, що вона нездатна виконати всі нездійсненні та суперечливі забаганки виборців.

На виборах в Україні завжди перемагає опозиція

5. Протистояти популізму можуть лише добре розбудовані ідеологічні партії разом із систематичною громадянською просвітою. Інакше кожні 5 років буде новий шквал нездійсненних обіцянок.

6. Будь-які реформи завжди викликатимуть незадоволення. Для когось буде замало і заповільно, для когось - забагато і надто швидко. А для когось це наступатиме на конкретні особисті інтереси (і це не лише олігархи, а мільйони звичайних людей). Потрібна ефективна комунікація реформ, у тому числі особливо важливо комунікувати тим, хто від цих реформ втратить, та прихильникам простих рішень складних проблем.

7. Кадри вирішують все, і не можна допускати "кадрового дефолту". Друзів та друзів друзів не вистачить для керівництва великою країною. Доведеться брати сторонніх людей — а тут є два варіанти: або тих, на кого мається компромат, контролюючи їх страхом та ризикуючи, що вони зрадять (а вони зрадять); або незалежних чесних професіоналів, яким треба довіряти

8. Журналісти потрібні владі навіть в умовах підконтрольних телеканалів та вміння працювати у соціальних мережах. Адже вони ставлять запитання, а без запитань виходить монолог — чим закінчується монологічна комунікація, ми бачили. Автори монологів думають, що вони успішні, адже слухачі не заперечують, бо не мають можливості. Але потім слухачі монологів знайдуть спосіб завдати удар у відповідь.

9. Потрібна системна протидія російському втручанню в інформаційний простір. Ніхто з українських політиків (окрім Медведчука) не може бути певним, що Кремль буде до нього лояльним достатньо довго. Вчора Кремль грав проти Порошенка, сьогодні буде грати проти Зеленського.

Ніхто з українських політиків, окрім Медведчука, не може бути певним, що Кремль буде до нього лояльним. Учора він грав проти Порошенка, сьогодні гратиме проти Зеленського

10. Війна, гроші і справедливість — три кити українського порядку денного. Люди повірять тому, хто зможе з цим щось швидко зробити. На жаль, ні з війною, ні з бідністю, ні зі справедливістю швидко зробити нічого не можна. Значить, потрібні маленькі перемоги, що стануть символами змін.

Потрібні маленькі перемоги, що стануть символами змін

11. Проблему війни не можна замовчувати, хоча це і бажано для переважної частини громадян. Але її не можна і використовувати для залякування, як це робилося раніше. Проблему війни треба обговорювати із суспільством відкрито, чесно і глибоко.

12. Те саме стосується проблеми ідентичності. Просте приниження проекту "Малоросія" (в його історичному розвитку, а не у російській карикатурній обгортці) викликає лише зворотній ефект. Цей проект треба якісно проговорити у суспільстві, щоб вибір проекту "Україна" був свідомим.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Антон Мороз Фахівець із соціальної роботи ГО "Форпост"
Іраклій Джанашия Експерт з питань національної безпеки та оборони України в UIF
Погода