Протистояння наддержав існує лише в голові Путіна

Українці – заручники міжнародного хуліганства

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг пов'язав анексію Кримського півострова Росією з протистоянням наддержав. Це важливе зауваження, яке перетворює конфлікт навколо Криму - як і інші схожі конфлікти - на велику світову політичну драму. І яка, думаю, робить жителів півострова - як, втім, і всіх інших українських громадян - заручниками цього великого протистояння.

Але виникає просте запитання: а чому взагалі це протистояння виникло? Коли ми були свідками протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу в роки холодної війни, ми, принаймні, розуміли, що відбувається. Це було ідеологічне протистояння - хай вплив комуністичного чаду і слабшав щороку, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Проте, усюди, куди приходила Москва, відбувалося практично одне і те ж. "Народно-демократична революція", нехай нерідко й імітована за допомогою радянських або кубинських окупантів. Націоналізація приватної власності. Встановлення однопартійної диктатури якогось чергового народного царька. Підключення захопленої країни до "табору народної демократії".

Словом, те, про що іронічно писав в ті роки Олександр Галич (радянський поет, автор і виконавець пісень, політемігрант. - gazeta.ua) - "нет на свете печальнее повести, чем об этой прибавочной стоимости". І зрозуміло, що в країнах, які орієнтувалися на Захід - навіть якщо говорити про диктаторські режими - була зовсім інша економіка, зовсім інше уявлення про державу. Це було справжнісіньке протистояння систем.

А нинішнє "протистояння наддержав", схоже, існує, в першу чергу, в голові Путіна. І тому, що сучасна Росія, на відміну від того ж Радянського Союзу, впевнений, ніякою наддержавою насправді не є, її економічний потенціал - тим більше при такій величезній території - наближає цю країну швидше до карликів, ніж до велетнів. І тому, що ніякого альтернативного ідеологічного порядку денного російська "сфера впливу" більше не пропонує. І тому, що при всьому протистоянні з цивілізованим світом Росія, як ми бачимо, продовжує від нього залежати, і кожне нове рішення Заходу про посилення санкцій проти цієї країни б'є по її економіці сильніше, ніж будь-яка руйнівна зброя. І тому, що всі прекрасно знають - і на Заході, і в Росії - що "справжні" санкції, які б зруйнували російську економіку - так, вдарили б по самому Заходу, але й "протистояння" припинили б назавжди.

Росія - на відміну від Радянського Союзу - не справжній конкурент, це, скоріше, світовий хуліган, з яким не хочуть зв'язуватися, щоб не з'явилася необхідність переходити до більш рішучих дій. Простіше кажучи - можливо, щоб не довести справу до великої війни, нехай навіть і економічної.

І в цьому - суть того, що відбувається навколо Росії сьогодні. Жителі Криму, як і всі інші українські громадяни - заручники не протистояння наддержав, не конкуренції систем, не змагання цінностей.

Вони заручники цього міжнародного хуліганства.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода