Попутники Кремля – ненависть і "антисистемні" сили

Окрім цільової підтримки конкретних проектів, ворожі інформаційні війська плекають всередині нас ненависть.

Паралельно з адресною підтримкою Медведчука, РПЦ в Україні чи російської мови, п'ять років триває фонова щоденна хейт-кампанія проти нової України. Через навмисний фокус на найменші помилки, а часто через відверті вигадки, нас підштовхували зненавидіти себе, усіх довкола і нашу державу.

Кремль працює так не лише в Україні, а й на Заході. Окрім підтримки Брекзіта, його проповідника Найджела Фараджа чи "Ліги Півночі" в Італії, постійно віднаходяться і підсвічуються, або навмисно перебільшуються, "вузлові питання", які творять суспільну конфронтацію або змушують громадян з лютим презирством ставитися не лише до влади, а й до співвітчизників та власної держави.

Ненависть виконує цілком конкретне завдання. Це почуття повертає нас у природний стан, демонтує в кожному з нас культурну надбудову і запобіжники, необхідні для співіснування у соціумі. Ми маємо стати брутальними і жорстокими егоїстами. Такими, якими мали б бути в диких умовах.

Через нашу злість і деструктивну налаштованість закладається міна під основу державності. Бо сенсом сучасної демократичної держави і сучасного світового порядку є гарантія консенсусу між особистими і колективними інтересами.

Авторитарній Росії легше мати справу зі світом, який скотиться в природний, первісний стан, де "людина людині вовк". Де знищено баланс між особистим і колективним. Символічно, що саме таке тату ("Homo homini lupus est") носить на лікті "ополчєнєц ЛНР" і єнакіївський гопник Максим Дудін, який минулого тижня супроводжував знімальну групу кремлівського телеканалу в Станиці Луганській.

Російська пропаганда ненависті досягає успіху, бо в кожній людині паралельно існує два "я". Природне, тобто інстинктивне, і культурне - набуте через виховання.

На останніх виборах ми люто помстилися самі собі. Українцями керувала зрощена ненависть. Нас змусили забути про те, якими ми були на Майдані і на початку війни. Нас змусили соромитися себе і своєї держави. Ця злість не дає нам змоги оцінити реальні загрози. Ми з'їдаємо одне одного.

Нам є за що себе критикувати, але ворожа пропаганда наказала нам ненавидіти себе аж так, що ми стали готовими на самогубство. Схожі процеси певною мірою відбуваються і на Заході.

"Антисистемні" сили виникають там, де є тотальна недовіра і зневіра. "Антисистемні" сили - це пекельна вигадка, яка запрограмована нищити все, а не виправляти якісь окремі помилки чи недопрацювання. Саме тому, такі політичні проекти часто фінансуються з Москви. Назву лише деякі з партій у Європі, які обґрунтовано підозрюються у співпраці з Росією: "Подемос" в Іспанії, "П'ять зірок" і "Ліга Півночі" в Італії, "Брекзіт" у Великобританії. Фактично у кожній західній державі існує одна або кілька таких політичних сил. Сепаратисти, праві, ліві "схиблені" радикали чи якісь екзотичні соціальні популісти. Головне ж "зламати все старе". А далі Кремль запропонує свій "порядок".

Оригінал