На публіці Зеленський грає роль Голобородька, в політиці – Порошенка

Небезпечний шлях

Результати позачергових парламентських виборів в Україні навряд чи можна віднести до розряду політичних сенсацій. Сенсацією була приголомшлива перемога тепер уже (або поки ще) колишнього телевізійного шоумена Володимира Зеленського на виборах президента країни. А ось після цих виборів тріумф наспіх створеної прихильниками нового глави держави партії "Слуга народу", що до цього часу існувала виключно на папері, був фактично визначений, тим більше в разі проведення позачергових парламентських виборів, коли захват у зв'язку з появою нового обличчя в резиденції глави держави ще не затих.

Зеленський прагнув до проведення цих дострокових парламентських виборів ще до перемоги на виборах глави держави, і його можна зрозуміти. Україна - при всіх президентських повноважень і всьому тому неформальному авторитеті, який має глава держави, - парламентсько-президентська республіка. Без парламентської більшості, без контролю над урядом президент часто виявляється практично безпорадним, що довели останні роки перебування на посту глави держави першого президента саме парламентсько-президентської республіки Віктора Ющенка, - пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Контроль над парламентом виявляється найпершим і найголовнішим завданням будь-якого нового президента країни

Контроль над парламентом, таким чином, виявляється найпершим і найголовнішим завданням будь-якого нового президента країни. Поки немає остаточних результатів виборів (особливо по мажоритарних округах), важко сказати, чи добився цього Володимир Зеленський в повній мірі. Але ось що виявляється очевидним: він близький до такого контролю. Якщо приблизно до 126 голосів, які президентська партія отримає за партійними списками, вдасться приєднати ще сотню голосів депутатів-мажоритарників, тоді партія Зеленського зможе вперше в історії сформувати однопартійну більшість у Раді. Якщо ж такої кількості мандатів не знайдеться, "Слузі народу" доведеться шукати підтримку у інших партій, а це не так просто.

Не тому, що бажаючих створити коаліцію з "Слугою народу" немає, такими партнерами потенційно можуть стати і партія відомого музиканта Святослава Вакарчука "Голос", і партія "Батьківщина" колишньої прем'єрки Юлії Тимошенко. А тому, що всі інші фракції в парламенті будуть дуже невеликими на тлі "партії влади" і одного коаліційного партнера може просто не вистачити. Тут можуть початися класичні українські торги, розподіл портфелів, розмови про "золоту акцію" - з подальшим, таким же звичним, розпадом коаліції в разі ухвалення урядом неминучих непопулярних рішень.

Як і після обрання Зеленського президентом, ми практично нічого не знаємо про нове керівництво України

Але в будь-якому випадку сумніватися в тому, що Зеленський парламентську коаліцію сформує і що більшість у нього буде, годі й говорити. Найцікавіше, звичайно ж, почнеться після її формування. Як і після обрання Зеленського президентом, ми практично нічого не знаємо про нове керівництво України. Ні того, хто буде новим прем'єр-міністром, ні того, хто буде новим міністром оборони, ні кандидатур інших ключових міністрів, ні того, хто буде новим спікером парламенту, ні того, хто навіть буде новим послом в Сполучених Штатах (призначення для України, мабуть, порівнянне з постом міністра оборони).

На всі питання у президента і співробітників його офісу одна і та ж відповідь: кандидатури вивчаються. Втім, відразу ж після парламентських виборів Зеленський пролив світло якщо не на імена, то на підходи до імен, заговоривши про технократичний уряд. І цим ще раз довів дивовижну схожість своїх підходів з підходами свого попередника Петра Порошенка. У публічній площині Зеленський продовжує вдало грати роль президента Голобородько з кіносеріалу "Слуга народу", а в площині політичній виконувати роль Порошенка йому вдається не набагато гірше.

У публічній площині Зеленський продовжує вдало грати роль президента Голобородько з кіносеріалу "Слуга народу", а в площині політичній виконувати роль Порошенка йому вдається не набагато гірше

У 2014 році Порошенко теж став несподіваним кандидатом і переможцем на виборах президента, адже ще в останні дні Майдану обговорювалися інші кандидатури. У президентській адміністрації (що відразу ж після обрання Порошенка, що відразу ж після обрання Зеленського) на відповідальних посадах з'явилися близькі до нового глави держави люди, яким він довіряв у своєму попередньому житті. Партія президента в 2014 році виникла в буквальному сенсі нізвідки, але завдяки довірі до Порошенка цьому новому формуванню вдалося створити найбільшу за кількістю мандатів фракцію в парламенті (хоча до успіху "Слуги народу" Блоку Петра Порошенка, звичайно, було далеко).

І так, тоді, п'ять років тому теж говорили про нові обличчя, склад парламенту оновився більш ніж наполовину. А коли прийшла пора рекомендувати міністрів в уряд, від партії президента були запропоновані технократи, навіть іноземці, яких сама ж ця партія потім люто критикувала. Зеленський, до речі, продовжує черпати кадри з цієї "технократичної" чаші Порошенка: запропонований БПП в 2014 році на пост міністра економіки Айварас Абрамавічус зараз очолив наглядову раду "Укроборонпрому" і вважається одним з кандидатів на посаду прем'єра.

Український народ буде як і раніше питати за гамбурзьким рахунком не з парламенту, не з уряду, не з технократів, а з самого президента

Професійних управлінців, політиків Порошенко в повній мірі ввів в адміністрацію і Кабінет міністрів лише через два роки після свого обрання президентом країни. Можливо, в цьому і полягає нова стара ідея нинішнього глави держави - передати владу технократам, покласти на них відповідальність за прийняття неминучих непопулярних рішень в політиці і економіці, пояснити їх недбайливістю і "байдужістю до народу" невиконання тих надій, які сьогодні виборець покладає на Зеленського і його партію - а потім, через кілька років, почати "виправляти помилки" своїх призначенців. Однак політична доля того ж Порошенка показує, що це небезпечний шлях. Український народ буде як і раніше питати за гамбурзьким рахунком не з парламенту, не з уряду, не з технократів, а з самого президента. З слуги народу.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Кахабер Карелі Доктор економічних наук, експерт із земельних питань
Олеся Ольховик Психологиня ГО "Форпост"
Дарія Маслова Психолог, сімейний консультант
Євген Чирва Психотерапевт Центру "Форпост HELP"
Анна Сокур Психологиня ГО "Форпост"
Погода