На публіці Зеленський грає роль Голобородька, в політиці – Порошенка

Небезпечний шлях

Результати позачергових парламентських виборів в Україні навряд чи можна віднести до розряду політичних сенсацій. Сенсацією була приголомшлива перемога тепер уже (або поки ще) колишнього телевізійного шоумена Володимира Зеленського на виборах президента країни. А ось після цих виборів тріумф наспіх створеної прихильниками нового глави держави партії "Слуга народу", що до цього часу існувала виключно на папері, був фактично визначений, тим більше в разі проведення позачергових парламентських виборів, коли захват у зв'язку з появою нового обличчя в резиденції глави держави ще не затих.

Зеленський прагнув до проведення цих дострокових парламентських виборів ще до перемоги на виборах глави держави, і його можна зрозуміти. Україна - при всіх президентських повноважень і всьому тому неформальному авторитеті, який має глава держави, - парламентсько-президентська республіка. Без парламентської більшості, без контролю над урядом президент часто виявляється практично безпорадним, що довели останні роки перебування на посту глави держави першого президента саме парламентсько-президентської республіки Віктора Ющенка, - пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Контроль над парламентом виявляється найпершим і найголовнішим завданням будь-якого нового президента країни

Контроль над парламентом, таким чином, виявляється найпершим і найголовнішим завданням будь-якого нового президента країни. Поки немає остаточних результатів виборів (особливо по мажоритарних округах), важко сказати, чи добився цього Володимир Зеленський в повній мірі. Але ось що виявляється очевидним: він близький до такого контролю. Якщо приблизно до 126 голосів, які президентська партія отримає за партійними списками, вдасться приєднати ще сотню голосів депутатів-мажоритарників, тоді партія Зеленського зможе вперше в історії сформувати однопартійну більшість у Раді. Якщо ж такої кількості мандатів не знайдеться, "Слузі народу" доведеться шукати підтримку у інших партій, а це не так просто.

Не тому, що бажаючих створити коаліцію з "Слугою народу" немає, такими партнерами потенційно можуть стати і партія відомого музиканта Святослава Вакарчука "Голос", і партія "Батьківщина" колишньої прем'єрки Юлії Тимошенко. А тому, що всі інші фракції в парламенті будуть дуже невеликими на тлі "партії влади" і одного коаліційного партнера може просто не вистачити. Тут можуть початися класичні українські торги, розподіл портфелів, розмови про "золоту акцію" - з подальшим, таким же звичним, розпадом коаліції в разі ухвалення урядом неминучих непопулярних рішень.

Як і після обрання Зеленського президентом, ми практично нічого не знаємо про нове керівництво України

Але в будь-якому випадку сумніватися в тому, що Зеленський парламентську коаліцію сформує і що більшість у нього буде, годі й говорити. Найцікавіше, звичайно ж, почнеться після її формування. Як і після обрання Зеленського президентом, ми практично нічого не знаємо про нове керівництво України. Ні того, хто буде новим прем'єр-міністром, ні того, хто буде новим міністром оборони, ні кандидатур інших ключових міністрів, ні того, хто буде новим спікером парламенту, ні того, хто навіть буде новим послом в Сполучених Штатах (призначення для України, мабуть, порівнянне з постом міністра оборони).

На всі питання у президента і співробітників його офісу одна і та ж відповідь: кандидатури вивчаються. Втім, відразу ж після парламентських виборів Зеленський пролив світло якщо не на імена, то на підходи до імен, заговоривши про технократичний уряд. І цим ще раз довів дивовижну схожість своїх підходів з підходами свого попередника Петра Порошенка. У публічній площині Зеленський продовжує вдало грати роль президента Голобородько з кіносеріалу "Слуга народу", а в площині політичній виконувати роль Порошенка йому вдається не набагато гірше.

У публічній площині Зеленський продовжує вдало грати роль президента Голобородько з кіносеріалу "Слуга народу", а в площині політичній виконувати роль Порошенка йому вдається не набагато гірше

У 2014 році Порошенко теж став несподіваним кандидатом і переможцем на виборах президента, адже ще в останні дні Майдану обговорювалися інші кандидатури. У президентській адміністрації (що відразу ж після обрання Порошенка, що відразу ж після обрання Зеленського) на відповідальних посадах з'явилися близькі до нового глави держави люди, яким він довіряв у своєму попередньому житті. Партія президента в 2014 році виникла в буквальному сенсі нізвідки, але завдяки довірі до Порошенка цьому новому формуванню вдалося створити найбільшу за кількістю мандатів фракцію в парламенті (хоча до успіху "Слуги народу" Блоку Петра Порошенка, звичайно, було далеко).

І так, тоді, п'ять років тому теж говорили про нові обличчя, склад парламенту оновився більш ніж наполовину. А коли прийшла пора рекомендувати міністрів в уряд, від партії президента були запропоновані технократи, навіть іноземці, яких сама ж ця партія потім люто критикувала. Зеленський, до речі, продовжує черпати кадри з цієї "технократичної" чаші Порошенка: запропонований БПП в 2014 році на пост міністра економіки Айварас Абрамавічус зараз очолив наглядову раду "Укроборонпрому" і вважається одним з кандидатів на посаду прем'єра.

Український народ буде як і раніше питати за гамбурзьким рахунком не з парламенту, не з уряду, не з технократів, а з самого президента

Професійних управлінців, політиків Порошенко в повній мірі ввів в адміністрацію і Кабінет міністрів лише через два роки після свого обрання президентом країни. Можливо, в цьому і полягає нова стара ідея нинішнього глави держави - передати владу технократам, покласти на них відповідальність за прийняття неминучих непопулярних рішень в політиці і економіці, пояснити їх недбайливістю і "байдужістю до народу" невиконання тих надій, які сьогодні виборець покладає на Зеленського і його партію - а потім, через кілька років, почати "виправляти помилки" своїх призначенців. Однак політична доля того ж Порошенка показує, що це небезпечний шлях. Український народ буде як і раніше питати за гамбурзьким рахунком не з парламенту, не з уряду, не з технократів, а з самого президента. З слуги народу.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Юлія Гончар Керівниця Центру "Форпост HELP"
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Погода