Від Доренка до Путіна російський цинізм – некрофільська любов до ніщо

Цінності вмерли і гниють

Подивився кілька інтерв'ю відучора покійного Доренка (для тих, хто не пам'ятає - "журналіст", який разом з Березовським привів Пу до влади). Давно не цікавлюся тим, що "за поребріком", але інколи заглядаю, для "наукового інтересу".

Вражає дві речі:

1) Абсолютний цинізм усіх думок і суджень. Цей цинізм небанальний і часом цікавий, але абсолютно гидкий, "отвратительный". Це якраз приклад "небанальності зла". Зло може бути оригінальним, але від цього не перестає бути злом. Цікаво, що сказала би Ганна Арендт.

Цей цинізм - породження абсурду. Цинізм з'являється тоді, коли вмирають цінності. Коли вони розпадаються, розкладаються, гниють на очах, коли від цінностей підіймається трупний запах.

Цинізм з'являється тоді, коли вмирають цінності. Коли вони розпадаються, розкладаються, гниють на очах, коли від цінностей підіймається трупний запах

Доренко це висловив: життя - це "хрень" (с), яка не має сенсу. "Все тільки по приколу".

Сучасний російський цинізм доренків, невзорових (напівдемони), соловйових, кисельових, скабєєвих (демони) - і далі, вгору, до чортівні вищого рангу -- це ще одна серія того, що у ХІХ столітті називали російським нігілізмом. Некрофільська любов до ніщо. Бакунінська "радость разрушения".

Особливість цього цинізму/нігілізму у тому, що він майже релігійний. Цинізм як культ. Люди, які його сповідують - майже релігійні фанатики.

В Україні цинізму теж багато, але до цього "религиозного исступления" нам далеко. Ми для них - наївні сентиментальні романтики. О боже, думають вони, ці хохли ще вірять в щось, окрім Ніщо.

2) Як вони говорять про Путіна. Точніше, як про нього мовчать. Боючися вимовити навіть слово. Переказати, що він казав. Коли зустрічалися. Що він думає. Порівняйте з тим, як ми говоримо про своїх президентів. Ми говоримо все, і навіть більше. Ми доповнюємо їхні образи мемами і вигадками. Ми заповнюємо порожнечу. Вони ж навпаки, спорожнюють Пу ще більше. Пу має бути невидимий.

Ми говоримо про своїх президентів все, і навіть більше. Ми заповнюємо порожнечу. Вони ж навпаки, спорожнюють Пу ще більше. Пу має бути невидимий

Путін для них - навіть не бог і не цар. Це щось більше. Це шаманське заклинання. Це дух пустелі. Це Азазелло.

Вони бояться, що, вимовивши це ім'я, давши йому, Азазелло, хоча б якусь думку, якусь форму - вони підіймуть пустельну бурю, яка миттєво їх знищить.

Дух пустелі - це Ніщо. А з Ніщо жартувати не можна.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олексій Арестович Військовий експерт
Сергій Сингаївський Письменник, перекладач
Євген Клопотенко Кулінарний експерт
Дмитро Кулеба Дипломат
Погода