Від Доренка до Путіна російський цинізм – некрофільська любов до ніщо

Цінності вмерли і гниють

Подивився кілька інтерв'ю відучора покійного Доренка (для тих, хто не пам'ятає - "журналіст", який разом з Березовським привів Пу до влади). Давно не цікавлюся тим, що "за поребріком", але інколи заглядаю, для "наукового інтересу".

Вражає дві речі:

1) Абсолютний цинізм усіх думок і суджень. Цей цинізм небанальний і часом цікавий, але абсолютно гидкий, "отвратительный". Це якраз приклад "небанальності зла". Зло може бути оригінальним, але від цього не перестає бути злом. Цікаво, що сказала би Ганна Арендт.

Цей цинізм - породження абсурду. Цинізм з'являється тоді, коли вмирають цінності. Коли вони розпадаються, розкладаються, гниють на очах, коли від цінностей підіймається трупний запах.

Доренко це висловив: життя - це "хрень" (с), яка не має сенсу. "Все тільки по приколу".

Сучасний російський цинізм доренків, невзорових (напівдемони), соловйових, кисельових, скабєєвих (демони) - і далі, вгору, до чортівні вищого рангу -- це ще одна серія того, що у ХІХ столітті називали російським нігілізмом. Некрофільська любов до ніщо. Бакунінська "радость разрушения".

Особливість цього цинізму/нігілізму у тому, що він майже релігійний. Цинізм як культ. Люди, які його сповідують - майже релігійні фанатики.

В Україні цинізму теж багато, але до цього "религиозного исступления" нам далеко. Ми для них - наївні сентиментальні романтики. О боже, думають вони, ці хохли ще вірять в щось, окрім Ніщо.

2) Як вони говорять про Путіна. Точніше, як про нього мовчать. Боючися вимовити навіть слово. Переказати, що він казав. Коли зустрічалися. Що він думає. Порівняйте з тим, як ми говоримо про своїх президентів. Ми говоримо все, і навіть більше. Ми доповнюємо їхні образи мемами і вигадками. Ми заповнюємо порожнечу. Вони ж навпаки, спорожнюють Пу ще більше. Пу має бути невидимий.

Путін для них - навіть не бог і не цар. Це щось більше. Це шаманське заклинання. Це дух пустелі. Це Азазелло.

Вони бояться, що, вимовивши це ім'я, давши йому, Азазелло, хоча б якусь думку, якусь форму - вони підіймуть пустельну бурю, яка миттєво їх знищить.

Дух пустелі - це Ніщо. А з Ніщо жартувати не можна.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора

Оригінал