Основний закон Росії: згори донизу – всі раби

Чому Сталін такий важливий для росіян? Чому кожні 20-30 років у суспільстві спалахують запеклі суперечки про нього; будь-які спроби лібералізації починаються з розвінчання Сталіна, а авторитарні реставрації - з нового його культу?

Сталін - символ, хранитель, бог російського адату, тобто системи архаїчних традицій, звичаїв, цінностей, соціальних практик і норм, що передаються від покоління до покоління.

Цей адат сформувався на базі трьох основних історичних традицій: кріпосного рабства, панування бюрократії, імперської експансії. В його основі - сприйняття несвободи, як природного стану людини, звичай принижувати слабких і принижуватися перед сильними, ненависть до "іншого", усміхненому виділятися із загальної слухняної маси. Основний закон російського адату сформулював ще Чернишевський: "нація рабів, згори донизу - всі раби". Православ'я, комунізм, патріотизм - були тільки ідеологічними ширмами. Насправді, і при Романових, і при більшовиках, і при Путіні велика частина країни жила і живе саме за цим неписаним законом.

Головною загрозою для російського адату завжди був здатний проникати із Заходу дух індивідуальної свободи. Ним надихалися ще молодий Пушкін і декабристи, потім Герцен, Тургенєв, шістдесятники. В кінці 19 - початку 20 століття в Росії сформувалася впливова європейська інтелектуальна еліта. Її представники від Мілюкова до Мартова, від Кропоткіна до Струве, від Набокова-старшого до Чернова, при величезній різниці в поглядах, всією душею ненавиділи рабські традиції і орієнтувалися на європейські уявлення про свободу і гідність людини.

Здавалося, Карфаген російського адату буде зруйнований. Однак насилу пророслі на російській землі паростки європейської культури були безжально зрізані більшовиками. Недарма навіть деякі патріотичні попутники більшовизму (наприклад, письменник Б. Пильняк) із задоволенням констатували, що жовтневий переворот відкинув Росію в 17 століття. Сталін завершив процес девестернізації. Він знищив у більшовизмі космополітичний дух європейського авангарду, залишивши тільки войовничий антилібералізм, що добре поєднувався із традиційним російським авторитаризмом.

Сталінський режим, що ідеально відповідає російському адату, увібрав у себе найгірші традиції країни: масове рабство, всеохоплююче панування бюрократії і поліцейщини, жорстку державну регламентацію, імперіалізм, мілітаризм, ненависть до навколишнього світу, до свободи, до інакомислячих і інаковідчуваючих. Більш того, Сталін продовжив і розвинув ці традиції, далеко перевершивши своїх попередників у масштабі насильства і жорстокості. За це його, мабуть, і люблять борці особливого шляху Росії. Адже альтернатива - тільки ненависна їм вестернізація.

Тож не дивно, що російські націоналісти дуже часто виявляються сталіністами (як, несподівано для багатьох, - Прилєпін). А російські європейці і космополіти - завжди радикальні антисталіністи.

Демократичні реформи в Росії будуть успішними лише тоді, коли зможуть зруйнувати російський адат, що втілився в 20 столітті в сталінізм, а в 21 столітті - в путінізм. У 1956-1964 і в 1985-2000 вони провалилися. Наступну спробу, очевидно, зробить вже нове покоління Дудя, який повернув своїм фільмом критику сталінізму в центр суспільної уваги.

Оригінал