Якщо в хід пішли кадрові російські розвідники, це говорить про важливість завдання

Керівництво Служби безпеки України 17 квітня на брифінгу заявило про розкриття російської диверсійної групи. Ця група готувала не лише підрив чергового українського розвідника, але і причетна до вбивства Максима Шаповала й теракту, в якому загинув Олександр Хараберюш.

У цій історії, звичайно, є низка питань. По-перше, це – вибори. Завжди дивно, коли гучні справи розкривають напередодні голосування. Але для цього випадку є виправдання – замах відбувся за декілька днів після першого туру. І під час вибуху, і під час прес-конференції СБУ, тема російських диверсантів не стала топ-новиною. Для суспільства і ЗМІ важливішими були і є аналізи, дебати і перемога "їхнього" кандидата. Хоча тема російської загрози однозначно б грала на користь діючого президента, ймовірно, влада не має психологічної готовності вигравати вибори "на крові".

Особливість цього теракту в тому, що його виконавцем був кадровий офіцер російської військової розвідки. Не якийсь маргінал з ОРДЛО із "Росією в серці, але українським паспортом в руці" чи місцевий люмпен у пошуках бабла. А військовослужбовець РФ.

Про що це говорить? Лавочка "одноразових" виконавців – потихеньку закривається для Кремля. Згадуючи воскресіння Аркадія Бабченка (коли потенційний виконавець замість того, щоб виконати політичне убивство здав замовника спецслужбам), ніхто і ніколи з посередників не буде впевнений у виконавцеві. Бо рекрутуючи когось в Україні для чергового теракту чи вбивства, завжди є шанс ще раз потрапити на вудку СБУ.

Ну і погана новина. Насилля з російських обличчям в Україні не завершиться. Якщо в хід пішли кадрові російські розвідники, якщо керівник групи особисто встановлює вибухівку, це говорить про важливість завдання. А коли воно важливе, Кремль не зупиниться. Як не буде зупинятись і для того, щоб руйнувати Україну зсередини.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua