Ми заслуговуємо свою бідність
Коли українець скаржиться, що в Польщі зараз жити краще, то забуває, що Польща 30 років йшла до цього стану. А ми валяли дурня
Є два варіанти стати багатими.
Перший – ризикнути. Поставити на кін усе і виграти. У лотерею, в казино, пограбувавши банк, заснувавши стартап, купивши акції Макдональдса в 1932 році. Неважливо. Ризикнути і виграти. Схопити шанс. Другий – довго і важко працювати, поступово піднімаючись по сходах добробуту. І стати багатим в той момент, коли твоє волосся сиве, а діти – дорослі.
Є два варіанти стати багатими. Перший – ризикнути. Другий – довго і важко працювати
Обидва варіанти існують. Обидва досяжні. Теоретично. У першому ви розраховуєте на удачу. У другому – на себе. Другий шлях – нудний шлях відповідальності. Роботи. Гарування. Важкий шлях.
І ось коли зараз мені говорять, що у нас є шанс – я вірю. Шанс же є. Біда в тому, наскільки ймовірним є успіх. Нищівний успіх, що робить вас відразу багатим і щасливим.
Так ось, очевидно, за соціологією, що українці в цілому вибирають перший варіант. Причому не в перший раз. І значить українці заслуговують те, що отримають. Вони ж кажуть, що це усвідомлений вибір. Свідомий. Вибір дорослої людини. Готової ризикнути. Поставити все на кін. Не звертати увагу на ризики.
І значить українці заслуговують свою бідність. Тому що 95% гравців на Forex все втрачають. Адже "щоб виграти в казино – треба купити казино". Тому що з тисячі стартапів вистрілює один. І як показує статистика і практика, це стартап якогось хлопчика з багатої сім'ї, який може дозволити собі пробувати і програвати, програвати і пробувати знову. А хлопчик (дівчинка) з бідної сім'ї повинна довго і важко працювати, щоб просто досягти рівня хоча б середнього класу.
Бідний, який ставить на удачу, замість важкої роботи залишиться бідним
Це правда життя. Не казки, а саме натурального життя. І так, бувають і винятки з цього правила. Але на те вони й винятки, щоб лише підтверджувати правило.
А значить бідний, який ставить на удачу, замість важкої роботи залишиться бідним. Назавжди. І коли ваш бідний родич скаржиться, що його сусід переїхав до великого будинку і їздить на гарній машині, то не забудьте йому нагадати, що він 25 років гарував по 12 годин на роботі (все-таки айтішниками не всі можуть стати). І коли українець скаржиться, що в Польщі зараз жити краще, то він забуває, що Польща 30 років як йшла до цього стану. А ми валяли дурня. Як і ваш бідний родич, який лежав на дивані і скаржився, що його ще не покликали керувати великою корпорацією. Так не буває.
І чим довше ви лежите на дивані, попиваючи пиво, іноді купуючи лотерейний квиток, тим бідніше ви стаєте. І ви заслуговуєте цю бідність. Ви самі в ній винні. І чим довше ви лежите, тим важче вам буде порівнювати себе з сусідом-поляком. Тому що він працює, а ви чекаєте щасливий шанс. І так, в роботі немає нічого приємного. Там може бути начальник-самодур, злодій-завгосп і стерва в бухгалтерії. Але є слово "хочу", а є слово "треба". І поки ви просто говорите, що "хочете стати багатими", ви будете бідніти.
Не можна свідомо не робити як в Польщі, а потім шкодувати, що ми живемо не так як в Польщі
І українці послідовно голосували за тих, хто говорив їм, що не робитиме, як в Польщі. Кравчук говорив, що ми підемо своїм шляхом і не будемо робити реформи. Кучма говорив, що ми не нація дрібних крамарів. І українці завжди за це голосували. А тепер кричать, що в Польщі краще. І чому ж в Україні не так як в Польщі, задаються запитанням політики на ефірах. Не можна свідомо не робити як в Польщі, а потім шкодувати, що ми живемо не так як в Польщі. Що ми бідні. А якими ще ми можемо бути, якщо зробили все, щоб стати бідними? І продовжуємо робити це.
Україна – бідна країна. Не така бідна, як прикидається, але бідніша, набагато бідніша, ніж могла б бути. Дитинка ж була дуже талановитою. Який потенціал, говорили вам. Але дитинка наполегливо відмовляється дорослішати. Вірить в дива, чарівників і щасливий шанс. Коли можна лежати на печі, нічого не робити, а потім раптом раз і стати багатим. Говорили, що це частина російських народних казок. Але видно Російська імперія і Совок не пройшли дарма. А потім знову винен буде хтось інший. Сусід. Банк, який лопнув. Льоня Голубков. Сорос. Та хто завгодно. Не пощастило, до того ж. Буває. Але наступного разу обов'язково пощастить.
Бідність не порок. Але бідність буває заслуженою. І українська бідність – заслужена. Не питайте потім, чому тарифи високі, зарплати низькі, а пенсії не вистачає на життя. Це все результат прийнятих рішень. Які роблять країну біднішою. Рішень людей. Дорослих людей.
