Ідемо до кризи аналітичного мислення. Вчора Росія агресор, а сьогодні ніби й ні

Піксельне мислення - це така собі риса наших часів

Колись давно у людей було міфологічно-магічне мислення. Його риса - зв'язувати все з усім. Сьогоднішня злива з блискавкою, вчорашня бійка з сусідом і завтрашній ритуал з чорною вівцею дуже тісно пов'язані. Нічого не відбувається без таємних глибоких причин.

Звісно, в багатьох нас це мислення і далі існує. Але.

Але в модерну добу прийшло просвітництво і раціональна наука, яка сказала: зв'язувати все з усім не можна. Треба зв'язувати вибірково. Чорних овець тільки з білими вівцями. І жодним чином не можна зв'язувати овець з блискавкою. Де вівці, а де блискавка. Так з'явилося уявлення про класифікацію видів. І про причинно-наслідковий зв'язок.

І так з'явилося аналітичне мислення. Його завдання - постійно роз'єднувати. І з'єднувати тільки тоді, коли дуже треба.

Сьогодні ми доходимо до його кризи. Бо сегментація реальності стала загрозливою. Піксельне мислення - це коли бачимо реальність, як мільярди слабко пов'язаних фрагментів. Сьогодні один піксель, завтра зовсім інший. Вчора Росія агресор, а сьогодні ніби й ні. Вчора Ліверпуль грав у червоній формі, а сьогодні у фіолетовій. Кожен день щось нове, як добре забуте старе.

Фрагментував реальність пост-модернізм. І ця фрагментація була повстанням критичного мислення проти тоталітарної ідеї 1920-1940 років. У 1960-х постмодернізм вивільняв. Зараз він поневолює і повертає в інфантилізм і архаїку.

Так, нам потрібне просвітництво 2.0. І критичне мислення. Але не тільки просвітництво аналізу, але й просвітництво синтезу. Не тільки те, що відокремлює об'єкти, а й те, що бачить зв'язки.

Тільки так з пікселів ми знову повернемося до здатності бачити картини. Критично бачити, так. Але бачити.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua.

Текст передруковується з дозволу автора

Оригінал