Вікно можливостей для України не буде завжди відкритим

Яка зовнішня політика нам потрібна?

Яка зовнішня політика потрібна сьогоднішній Україні? Напередодні виборів це питання гаряче обговорюють у різних форматах. Однак здебільшого усі дискусії врешті-решт зводяться або до повторення відомих банальностей, або до просування низки начебто резонних, але вже заяложених гасел. Тим більше, що їхнє оголошення як правило не супроводжується ані прийнятними роз'ясненнями, ані чіткими планами дій.

Між тим, саме це питання й досі залишається відкритим, особливо на тлі тривалої відсутності хоч якоїсь концепції зовнішньої політики України. Все це виглядає більш ніж дивно саме у контексті триваючої кризи світового порядку, посилення турбулентності на глобальному рівні, послаблення системи міжнародного права, зниження ролі ООН і все більш помітної гонки озброєнь у традиційних і нових сферах.

При цьому, попри суттєве прискорення процесів трансформації міжнародного середовища, якісь загальні орієнтири у зовнішній сфері для України вочевидь є наразі більш, ніж необхідними, хоча б задля спроби пошуку відповідного суспільного консенсусу і надання українській зовнішній політиці сталості і послідовності.

Отже, вбачається, що складовими майбутнього бачення зовнішньої політики України могли б стати такі п'ять елементів.

Цінності. Українське суспільство, яке підтримало Революцію Гідності, сформувало чіткий запит на зовнішню політику кардинально нового типу. Очевидно, вся діяльність нової України, у тому числі її зовнішня політика, має будуватися на пріоритеті цінностей демократії, верховенства права, прав людини, розвитку і зміцненні громадянського суспільства. Це буде запорукою її передбачуваності, стабільності, зрозумілості, і, у кінцевому випадку - успіху в досягненні головної мети - забезпечення національних інтересів і безпеки України.

Альянси. Сьогодні варіантів для нашої держави не так вже й багато - Україна має нарешті відкинути ілюзорні утопії стосовно "нейтралітету" і "позаблокового статусу". Києву слід реалістично дивитися на ситуацію і підходити до можливості здобуття союзників на основі спільних цінностей і спільного бачення загроз.

Прагматизм. Залучення зовнішньополітичних можливостей задля створення для громадян України належних соціально-економічних та інших умов для найповнішої реалізації своїх прагнень і бажань саме на території нашої держави, адже без населення навряд чи можна говорити про якесь майбутнє Української держави. Тобто, у даному контексті основним напрямом має стати допомога експорту конкурентоспроможної продукції і розумне залучення іноземних інвестицій.

"Тверда сила". Розвиток і усіляке зміцнення Збройних сил. Адже, головним гарантом національної безпеки України є й будуть її Збройній сили, що матимуть довіру народу, необхідний потенціал і зможуть самостійно або у взаємодії з арміями країн-союзників дати адекватну відповідь будь-якому агресорові. Головне завдання української дипломатії – усіляко сприяти цьому.

"М'яка сила". Йдеться про розробку української ідеї "м'якої сили", що мала б являти собою комплекс взаємопов'язаних інструментів, які залучаючи порівняно невеликі ресурси, водночас змогли б забезпечити відповідний вплив України у регіоні та реально допомогти нашій країні у вирішенні національних завдань, у тому числі протидії російській агресії.

Можливо, все вищевикладене виглядає поки дещо схематично, однак за задумом і має спонукати до глибокої, предметної і фахової дискусії на тему: яка ж зовнішня політика потрібна сьогоднішній Україні і якими мають бути її концептуальні засади? І відповіді на ці питання маємо знайти якнайшвидше, адже сьогодні час у міжнародному вимірі дійсно спресований у секунди і вікно можливостей для України не буде завжди відкритим.

Олег Бєлоколос, для Gazeta.ua