Світ рухається до нової версії популізму. Україна попереду

Він уже не обіцяє

Зараз дуже люблять слово "популізм". Але наші вибори показують, що приходить щось інше. Популізм 2.0.

Зе (Володимир Зеленський. - ред.) - це вже не популізм. Це політичний маркетинг.

Популізм - це коли політик намагається говорити "народу" (populus) те, що "народ" хоче. Але на цих виборах класичних "популістів" ніхто не слухає. "Нормальні зарплати", "мир", "кожному квартира як в Сінгапурі", "високі пенсії" - це не діє.

Зе каже: "ні обіцянок, ні пробачень" - і це діє.

Популізм 2.0 уже не обіцяє. Він розриває останній зв'язок між політикою та populus'ом: зв'язок обіцянок. Він не каже: "голосуйте за мене, бо я вам щось дам". Він каже: "голосуйте за мене, бо я класний".

І тут, як не дивно, Україна попереду решти планети. Бо решта планети теж іде до популізму 2.0.

Ключове питання сучасної демократії, яке турбує громадян, - це не питання дії, а питання ідентичності. Громадяни не чекають від політика, щоб він/вона щось зробили (policy); вони чекають, щоб він/вона були схожі на них. Щоб був "як ми". Щоб був "втіленням" нас.

Зе найкраще в Україні заповнює цю тугу за "простим хлопцем". І решта світу теж за цим трендом піде.

Інше питання - хто цю тугу найкраще використає. Бо, як правило, тугу за "простими хлопцями/дівчатами" використовують погані хлопці/дівчата.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua.

Текст передруковується з дозволу автора

Оригінал