Менше зло треба вибрати в першому турі, щоб не викинути голос на смітник

Бути розумними часто неприємно. Але бути дурними – коштує задорого

Написане нижче адресоване лише тим, хто, подібно до автора цих рядків, у другому турі, радісно чи через силу, але все ж планує голосувати за Петра Порошенка. Хто вважає, що Вона або Воно будуть кращим президентом, ніж він - далі не читайте.

Так от, дорогі мої добровільні або ж вимушені виборці Порошенка. Наш найбільший ризик 31 березня - це купа патріотичних "мудрагелів", які намагаються заспокоїти свою совість та "і рибку з'їсти, і ...далі за текстом".

Нема чого дурити самих себе та намагатись "лишитись чистенькими"

Так, добре розумію, що при достатній поінформованості про реальну ситуацію, голосувати за Петра Олексійовича важко. Але якщо ми з вами вже зрозуміли, що, знову ж таки, при достатній поінформованості про реальну ситуацію, інші можливі альтернативи набагато гірші, і в підсумку все одно змирились що другий термін Порошенка є нашим меншим злом із можливих - так от, нема чого дурити самих себе та намагатись "лишитись чистенькими".

Я про прекраснодушну дебільну позицію: "я у першому турі проголосую як совість каже, а вже у другому підтримаю Порошенка".

Жодний з тих, хто збирається у першому турі віддати свій голос або за вічно вчорашнього полковника, або ж за насправді цілком гідну людину від правого крила національного руху, навіть не сподівається побачити свого обранця у другому турі. Тобто голос віддається завідомо на смітник, виключно щоб "зберегти обличчя" собі, красивому, і типу нести трохи меншу моральну відповідальність за те, що доведеться з кислими пиками таки обирати знову Порошенка.

По-перше, це якраз аморально. Ми всі несемо моральну відповідальність за те, що на цих виборах нема справжнього позасистемного кандидата від українського патріотичного громадянського суспільства, і що ми вимушені знову обирати менше зло із можливого, замість просування власного кандидата та власної програми. І нема чого цю відповідальність применшувати. Всі ми в цьому винні.

Ми всі несемо моральну відповідальність за те, що на цих виборах нема справжнього позасистемного кандидата від українського патріотичного громадянського суспільства

Але головне те, що результатом такої "позиції чистих рукавичок" з дуже великою ймовірністю стане другий тур у складі "Вона або Воно", Йу або Зе. Цей ризик є дуже значним, слідкуйте за соціологічними зрізами.

І що ви тоді робитимете, при такій чудовій альтернативі? Кусатимете лікті та казатимете "ой, як негарно вийшло"? Голос за будь-кого у першому турі, крім того за кого доведеться у другому - це інша форма того самого чистоплюйського інтелігентського "проти всіх", на яке купа достойних та чесних людей здуру повелись у 2010. І за що довелось платити дуже дорогу ціну.

Тож маємо голову на плечах та не перетворюємо ситуацію з просто поганої (бо нема гарного кандидата) на абсолютно катастрофічну (бо не буде навіть мінімально прийнятного). Бути розумними часто дуже неприємно, бо це часто вимагає відмови від "красивих" емоційних вчинків. Але бути дурними - коштує задорого.

Час дорослішати і обирати розумом, а не серцем та іншими частинами тіла. І бути відповідальними від початку, а не тоді, коли вже все пропало.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Маріо Варґас Льйоса перуанський письменник, лауреат Нобелівської премії
Вікторія Дроботушенко Українка, мешкає в Нідерландах
Ігор Панасов Головний редактор Karabas Live
Оксана Коваль Приватний підприємець, живе у Хорватії
Погода