Може, до Євробачення варто повернутися після закінчення війни?

Поки не перевіриш – не зрозумієш

Рушниця нацвідбору "Євробачення 2019", яка до цього часу висіла на стіні, вистрілила. І поки український інформпростір перебуває в диму і вдихає запах пороху, час розібратися: як ми до цього докотилися і що з цим робити у майбутньому.

23 лютого співачка Maruv виграла нацвідбір "Євробачення" з піснею Siren Song. Журі дало їй 5 балів, глядачі максимальні 6 - у сумі 11. Друге місце зайняли Freedom Jazz із 10 балами (6 від журі + 4 від публіки), - пише Ігор Панасов для Кarabas.live.

Maruv виграла нацвідбір, але чи поїде вона у травні в Тель-Авів представляти Україну - поки не ясно. Причина - концерти артистки в РФ. Організатори в особі телекомпанії НСТУ ведуть перемовини зі співачкою. Увечері 25 лютого закінчуються 48 годин, протягом яких НСТУ повинна офіційно заявити, хто їде від України на "Євробачення 2019".

У договорі, який запропонували Maruv, є пункт про заборону виступів у Росії. А у переможниці нацвідбору на квітень заявлені сольні шоу в Москві і Санкт-Петербурзі.

Скандальне інтерв'ю, яке Anna Maria дали Роману Скрипіну 22 лютого в ефірі кримськотатарського каналу ATR, стало тригером, що запустив механізм самознищення нацвідбору як музичного конкурсу. Разом з наслідками із поганим запахом цієї розмови спливло запитання "А чим Maruv краще?". Організатори нацвідбору опинилися в ситуації, коли вони були змушені відпрацьовувати цю тему на повну у прямому ефірі.

І вони зробили це. Всі навколополітичні питання, які ставив Притула, були підготовлені командою СТБ. Це було неприємно, болісно, але неминуче і вкрай важливо.

Криза, що вибухнула в прямому ефірі, стала проривом гнійника, який роками підживлюється в українському шоу-бізнесі. І пов'язаний він з інфантильною нездатністю артистів/менеджерів, будь-яким чином пов'язаних з Росією, відповідати чітко на запитання на цю тему. А будь-яке замовчування рано чи пізно призводить до інформаційних вибухів - це ж проста наука.

Навіть якщо музикант аполітичний за своєю суттю і завантажений концертами/перельотами/зйомками/записом у студії і йому ніколи читати новини, то його продюсер або піарник просто зобов'язаний періодично саджати свою зірку за стіл і вчити азбуки спілкування із соціумом. Тому що під час війни у штукатура чи сантехніка, який їздить на заробітки в РФ, медіа не запитають, чим пахнуть його гроші, а в артиста запитають. Не сьогодні, так за рік.

Але, схоже, на навчання немає часу.

Епічний провал Anna Maria у Скрипіна пов'язаний саме з цим. Замість того, щоб проговорити заздалегідь із менеджментом усі ключові гострі теми, пов'язані з родичами в Росії, війною і окупацією Криму і Донбасу, дівчата прийшли і підставили голови під асфальтоукладальник журналіста, який вміє твердо ставити запитання.

Тим часом у Anna Maria могла бути чітка стратегія реагування. Дует виступав на Євромайдані в січні 2014-го, не їздить з концертами в Росію, а в червні 2014 року відмовився від рекламного контракту в РФ, коли побачив, що обличчя бренду-партнера - це Іван Охлобистін у футболці ДНР і з автоматом у руках. Гарна інформація для роздумів. І щоб не підставити свою матір, яка служить в уряді окупованого Криму, і збалансувати негатив на свою адресу, можна було розповісти про все це Скрипіну. Але щоб так поводитися, треба мати чітко усвідомлену позицію і бути відкритим до будь-яких викликів.

Іронія долі в тому, що до інтерв'ю 22 лютого на російських сайтах з'являлися їдкі статті про Anna Maria, де їх звинувачували в ненависті до РФ.

А тепер дует в очах російської пропаганди - "жертви українського режиму". Приїхали.

І така безголовість і замовчування теми - майже поголовне явище серед українських артистів, пов'язаних з РФ. На цьому тлі заяви солістки Yuko Юлії Юріної про готовність відмовитися від російського паспорта, стати громадянкою України і її слова "не плануємо їздити в Росію" - це прорив. Іще минулого літа від Yuko неможливо було отримати і два слова на ці теми.

Все сказане не скасовує того, що сама наявність артистів зі скандально-політичним потенціалом серед конкурсантів - велика проблема нацвідбору. Тепер, коли все в диму, виявляється очевидним, що не варто на відбір у такий конкурс заявляти музикантів, які не можуть коротко і швидко відповісти на питання "Чий Крим?" (а їм, перебуваючи під прицілами медіа, доведеться відповідати на нього, поки півострів анексований). Політичний підтекст - невіддільна частина сучасного "Євробачення", тому дивно країні, що воює, відправляти на нього виконавця, який відгороджує себе від поточного моменту. До 2014 року це не мало значення, а тепер має.

Чому НСТУ, яка має право підсумкового рішення по представнику України на "Євробаченні", не займалося цим раніше - гарне питання. Ще більш класне питання, чому віце-прем'єр з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко почав перейматися цим тільки після перемоги Maruv. Замість того, щоб працювати стратегічно і грати на випередження, держава в цій складній темі знову просто намагається через Твіттер осідлати хвилю хайпа.

Само собою, тепер спадає на думку ідея фейс-контролю і чекінгу артистів, які подали заявки. Співбесіди тих, хто пов'язаний з російським шоу-бізнесом, анкетування тощо. І це організаторам нескладно, думаю, зробити. Однак, є одне велике "але".

Представники української поп-сцени, яким і може бути предусім цікаво "Євробачення", майже поголовно пов'язані з шоубізом РФ. Концерти в Росії - це ж лише одна з форм співпраці. Українські виконавці пишуть пісні росіянам і роблять їм аранжування. Представники їхніх команд - продюсери, менеджери, звукорежисери, стилісти, кліпмейкери - залучені в багатьох проектах на російській території. І немає жодної гарантії, що якийсь подібний фактик не спливе в інформпросторі у найбільш невідповідний момент і не стане причиною чергового масового хейту.

Зовсім коротко: якщо ввімкнути ідеологічні фільтри, рівень нацвідбору може впасти настільки, що не буде з кого взагалі обирати.

Щоб було зрозуміліше, поясню на прикладі цьогорічного фіналу нацвідбору. У ньому було відразу 5 артистів, навколо яких за бажання можна було розкрутити навколополітичний скандал. Досить було просто підняти архіви і надати інформації потрібний відтінок. Іще раз: 5 із 6. Я не буду зараз говорити, хто це, крім Maruv, Yuko і Anna Maria, яким і так перепало. Тому що мета цієї статті - не нова хвиля срач, а спроба вигребти з глухого кута.

Усвідомлення глибини проблеми наводить на думку, яка може здатися сумною - поки йде війна і окупована частина території України, нам, можливо, варто відмовитися від участі в "Євробаченні". Занадто високі тепер, після нацвідбору-2019, ризики соціальної конфронтації, які провокує цей конкурс.

Але мені ця думка не здається гнітючою. І ось чому.

Нацвідбори з 2016 до 2019 року вже ввійшли в історію української музики. Завдяки їм Джамала стала зіркою, The Hardkiss отримали додатковий поштовх до популярності, країна відкрила для себе співачку Tayanna, а Vivienne Mort, ЦеШо, Melovin, Kadnay, Сальто Назад і ще кілька талановитих артистів отримали нових шанувальників. Інакше кажучи, нацвідбір у форматі СТБ+UA:Перший став самостійним трендом в українському музпроцесі.

І це ж не кавер-свято, як талант-шоу, а потужний плацдарм для презентації своєї творчості. Нічого схожого на українському ТБ з високими рейтингами немає. Питання: чи не настав час для створення свого власного музичного телеконкурсу, який буде показувати всі найяскравіші, креативні та амбітні поп- і близькі до цього проекти в Україні? Конкурсу, який стане, нарешті, альтернативою клонам-імітаціям радянської "Пісні року", які то там, то сям миготять в ефірі різних каналів? Драйвова телерубка, яку країна буде обговорювати, як "Голос країни", але водночас слухати не 341-у версію My Heart Will Go On, а круті авторські пісні?

І, само собою, робити це потрібно не просто так, а з прицілом на вихід до зарубіжних ринків. Домовитися із західними шоукейсами, конкурсами та фестивалями на взаємовигідних умовах і постачати їм контент from Ukraine. Приблизно так, як це робить уже кілька років місцеве представництво Sziget Festival.

Ну, тобто відправляти наших артистів не на черговий чемпіонат Європи з естради для домогосподарок, а на івенти, де їхню долю вирішують профі з лейблів і продакшенів. Де важливіше не спортивне змагання держав, а реальний потенціал артиста для світового ринку та історії культури.

Можливо, організаторам нацвідбору варто подумати про це? А до "Євробачення" повернутися після закінчення війни.

Але тут спливає, мабуть, найбільше питання. А чи готова наскрізь політизована українська аудиторія дивитися з таким же запалом, як нацвідбір, "просто музичний конкурс"?

Поки не перевіриш - не зрозумієш.