Тарас Кузьо
Професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"
03.02.2019
2013

4 внутрішні загрози для України, які допоможуть Росії перемогти

Москва має намір спровокувати нестабільність і привести до влади проросійські сили

Загроза проросійського реваншу на виборах 2019 року – яка існувала в 1994, 2004 і 2010 роках – зведена нанівець. Навіть якби представники колишньої Партії регіонів (а зараз – "Опозиційного блоку") висунули єдиного кандидата, він би посів щонайвище третє місце, не потрапивши до другого туру виборів. Натомість є вже три проросійські кандидати. Найпопулярніший із них – Юрій Бойко – може сподіватися тільки на четверте місце.

Три чинники зруйнували шанси представників проросійського табору.

По-перше, політичний. Партія регіонів – єдина в історії України політична машина – розпалась, а Комуністична партія поза законом.

По-друге, виборці. 16% українських виборців і 27 виборчих округів у Криму й Донбасі перебувають під російською окупацією. Понад 90% із цих виборців проголосували за Віктора Януковича у 2010 році та Партію регіонів і КПУ у 2012 році.

По-третє, розкол. У листопаді 2018 року "Опозиційний блок" розколовся, коли з його складу виключили представників газового лобі, які з 2006 року ділили владу в Партії регіонів і "Опоблоці" з донецьким кланом. Сила політичної машини Партії регіонів ґрунтувалася на її єдності, якої зараз уже немає.

Хоча російська м'яка сила в Україні значно ослабла, Москва має намір скористатися чотирма потенційними загрозами для України, щоби втрутитися в її внутрішні справи, спровокувати нестабільність і привести до влади проросійські сили.

Усі кандидати в президенти говорять і поводяться так, ніби в Україні діє президентська система, однак це не так

Першою загрозою є повернення до "помаранчевої" політичної нестабільності й хаосу. Практично всі кандидати в президенти говорять і поводяться так, ніби в Україні діє президентська система, однак це не так. Так само й виборці звинувачують у всьому не уряд, а президента. Тимошенко пообіцяла, що подасть у відставку після 100 днів перебування на посаді президента (це буде кінець липня), якщо за цей час не зможе побороти олігархів. Однак як вона зможе зробити хоч щось у перехідний період між президентськими й парламентськими виборами, маючи всього 20 лояльних депутатів? "Батьківщина" не входить до складу коаліції, а перебуває в опозиції до уряду, який продовжить виконувати свої обов'язки до осені цього року.

Українська гібридна парламентська система вимагає співіснування між президентом і парламентською коаліцією, яка формує уряд. Серед усіх кандидатів лише Петро Порошенко має значну підтримку в парламенті: його парламентська сила разом із "Народним фронтом" Арсенія Яценюка налічують 215 депутатів. Юлія Тимошенко (20), Олег Ляшко (21) й Андрій Садовий (25) мають аналогічна кількість депутатів, а до складу "Опозиційного блоку" входять 38 депутатів. Водночас Гриценко та Зеленський ніколи не мали власних парламентських фракцій.

Парламентська модель функціонувала в Україні двічі – після Помаранчевої революції та Євромайдану – однак дала зовсім різні результати

Парламентська модель функціонувала в Україні двічі – після Помаранчевої революції та Євромайдану – однак дала зовсім різні результати. "Помаранчевий" період супроводжували політична нестабільність і хаос, публічні сварки між президентом Ющенком, Тимошенко і Януковичем та закулісні угоди. П'ять років було витрачено намарно: не відбулося ніякого прогресу в реформах чи боротьбі з корупцією, а шанс приєднатися до ПДЧ у НАТО було змарновано. Наслідком цього стала контрреволюція 2010 року.

Натомість після 2014 року було відновлено політичну стабільність (навіть попри російську збройну агресію) та добрі стосунки між президентом, урядом і парламентом. Завдяки цьому нинішній період став найбільш продуктивним для здійснення реформ і просування на шляху європейської інтеграції за весь період незалежності з 1991 року.

Сьогодні рейтинги кандидатів очолює Тимошенко, і вона має добрі шанси стати президентом. Чи намагатиметься Тимошенко досягти компромісу з парламентом, або ж диктуватиме йому свої умови? Чи зможе вона співпрацювати з прем'єр-міністром не від "Батьківщини"?

Повернення до "помаранчевої" нестабільності й хаосу здатне створити передумови для російського втручання у внутрішні справи України, як це трапилось у 2010 році.

Друга небезпека – втома від України в ЄС і МВФ

Друга небезпека – втома від України в ЄС і МВФ. "Батьківщина" і Тимошенко вкрай кволо підтримували реформи протягом останніх п'яти років. Згідно з рейтингом "Vox Ukraine", "Батьківщина" найгірше серед усіх п'яти так званих "проєвропейських" фракцій голосує за реформаторські законопроекти в парламенті. Сама Тимошенко в аналогічному рейтингу 423 депутатів посідає низьке 330-е місце. Крім того, із вуст Тимошенко регулярно лунає різка популістська критика МВФ – на кшталт тієї, яку використовують Радикальна партія і "Опозиційний блок".

Зважаючи на попередні п'ять років, навряд чи можна розраховувати, що президентство Тимошенко дозволить продовжити реформи та європейську інтеграцію України. Тимошенко погрожувала розірвати угоду з МВФ, що поставить під загрозу співпрацю України з ЄС і його державами-членами. Погіршення відносин України з ЄС призведе до відновлення незрозумілої багатовекторної зовнішньої політики, що Росія і проросійські сили неодмінно спробують використати на свою користь.

Результатом цього стане новий виток втоми від України, з якою Україна вже стикалася наприкінці президентської каденції Ющенка. Тоді її супроводжувала стагнація у відносинах України з ЄС.

Третя небезпека – укладення невигідної "мирної" угоди з Росією. Майже кожен третій українець не довіряє Тимошенко в питаннях Росії внаслідок її відмови засудити російське вторгнення в Грузію у 2008 році й небажання пояснити мотиви укладення невигідної газової угоди з Росією у 2009 році. На цих виборах практично всі кандидати використовують антивоєнний популізм у своїй агітації, однак ніхто не наводить конкретних деталей реалізації свого "плану досягнення миру".

На цих виборах практично всі кандидати використовують антивоєнний популізм у своїй агітації, однак ніхто не наводить конкретних деталей реалізації свого "плану досягнення миру"

"Мирний план" Тимошенко один із найменш зрозумілих, а її пропозицію щодо формату "Будапешт плюс" у Вашингтоні сприйняли негативно. Адміністрації Трампа, зокрема, не до вподоби її необдумана пропозиція долучити Китай до переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, адже США мають суттєві розбіжності з Китаєм у низці важливих питань. Під час голосувань в ООН, що стосуються України, Китай або підтримує Росію, або утримується.

Невигідна "мирна угода" з Росією загрожуватиме політичною нестабільність і навіть спалахом насильства з боку ветеранів (які, як і солдати, не довіряють Тимошенко) і націоналістів – на кшталт заворушень біля парламенту в серпні 2015 року. Росія неодмінно використає таке сум'яття й нестабільність, аби втрутитись у внутрішні справи України.

Четверта загроза стосується порушення стратегічного партнерства України зі США. Це партнерство відіграє ключову роль для національної безпеки України, і під час президентства Порошенка воно зміцнілося і поглибилося. Після 2014 року значно збільшилася кількість сфер, у яких США й Україна налагодили співпрацю. США передають і продають Україні зброю та разом із іншими країнами надають навчальну й технічну допомогу українським збройним силам.

Послаблення американського вектору в українській зовнішній політиці створить прогалину в її безпеці, якою залюбки скористається Росія

Якщо під час правління наступного українського президента відносини України з ЄС і НАТО почнуть занепадати, це зведе нанівець усю роботу, яку було здійснено заради налагодження стратегічного партнерства США й України. Послаблення американського вектору в українській зовнішній політиці створить прогалину в її безпеці, якою залюбки скористається Росія.

Отже, ключові загрози для європейської інтеграції й дерусифікації України лежать у площині її внутрішньої політики. Російська м'яка сила і проросійські організації в Україні значно ослабли та перебувають на маргінесі. Однак якщо після виборів буде реалізовано будь-який із описаних вище чотирьох сценаріїв, Росія знову отримає нагоду втрутитись у внутрішні справи України.

Тарас Кузьо, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода