Ракицький може стати частиною російського впливу на Україну
Звинувачувати його немає сенсу
Перехід Ракицького до російського "Зеніту" не здивував. У більшості випадків ми перебільшуємо. Спортивне середовище – особливе. Там свої координати існування. Багато футболістів просто обмежені у своїх пізнаннях життя, політики. Ярослав Ракицького із юних років знаходився у такій системі. Тому багато вимагати від нього не потрібно. Дивуватися теж.
Ракицький не співав гімн України під час матчів збірної і перед матчами "Шахтаря" в чемпіонаті України. Має свої переконання. Які - він особливо не приховував. Не одягав вишиванку. Принаймні це чесно із його боку. Навіть якщо категорично не згоден із його позицією. Завжди із більшою повагою ставляться до опонентів, ніж до зрадників. На противагу маємо приклад Анатолія Тимощука. Він багато говорив про патріотизм, вдягав синьо-жовті стрічки, але зараз спокійно собі працює в Росії в тренерському штабі "Зеніту".
Росіяни носилися з ідеєю так званого об'єднавчого футбольного турніру із залученням найкращих команд із Білорусі та Грузії. Усі ці ідеї мали підтримку в певних українських функціонерів та тренерів
Росіяни планують впливати на українську реальність завдяки спорту. Ярослав Ракицький може стати частиною цього впливу. Нещодавно росіяни носилися з ідеєю так званого об'єднавчого футбольного турніру із залученням найкращих команд із Білорусі та Грузії. Усі ці ідеї мали підтримку в певних українських функціонерів та тренерів. Свого часу перехід Анатолія Тимощука із "Шахтаря" до "Зеніту" теж багато в чому був політичний. Зараз же перехід Ракицького – це можливість використати ситуацію на свою сторону. У Ярослава не все було добре в клубі. Мав проблеми із головним тренером. Він шукав собі команду.
Не думаю, що двері у збірну України для Ракицького зачинені. Андрій Шевченко консультує перед Кубком світу тренера збірної Росії на рахунок матчу проти Саудівської Аравії. Не так давно була інформація про спільний бізнес того ж Шевченка із Романом Абрамовичем в РФ. Чому тоді Ракицького не кликати до збірної, якщо так себе поводить головний тренер? При тому, що Ракицькому залишилося 2-3 роки активної кар'єри. Перед тим як кидати каміння чи засуджувати Ярослава, потрібно розібратися із Тимощуком, Михаликом, які вже давно працюють в Росії. Про це ніхто особливо не згадує, чи не хочуть згадувати.
"Шахтар" навряд планував розлучатися із Ракицьким зараз, посеред сезону. Очевидно, вони планували його трансфер на літо. Для "гірників" це втрата. Судячи із того, що пришвидшили трансфер Бондаренка, для "Шахтаря" ситуація із Ракицьким стала несподіванкою. Оборона ніколи і так не була сильною ланкою чемпіона України.
Для "Шахтаря" ситуація із Ракицьким стала несподіванкою
Замінить Ракицького у клубі напевно Микола Матвієнко. Можливо, навіть у збірній. Принаймні він це змушений буде зробити. Інших варіантів немає. Але проблема в тому, що Ракицький мав таку чесноту, якої немає ні в кого іншого – хороший пас. Із цим можуть виникнути проблеми, як у клубі, так і збірній.
Не думаю, що трансфер Ракицького серйозно відіб'ється на іміджу "Шахтаря". Вболівальники "гірників" не здивовані переходом. Деякі навіть підтримують. Цей трансфер не сприймають як щось особливе.
"Зеніт" грає за схемою у три центральних оборонці. Це атакувальна схема. Система зручна для не зовсім надійного захисника, до того ж шульги. Тому проблем з адаптацією у Ракицького не буде. Тренер Сергій Семак із Луганської області. Має прекрасно розуміти ментальність Ярослава.
Ракицький багато зробив для клубу та збірної України. Звинувачувати його немає сенсу. Скоріше, варто звинувачувати тих, хто знав про його переконання, але продовжував використовувати. Варто закрити цю тему. Хто має бажання – стежитиме за його кар'єрою в Росії.
Олег Федорчук, для Gazeta.ua
