Порошенко одержимий ідеєю вийти у другий тур із Зеленським

Можемо опинитись в ситуації, коли знову треба буде обирати менше зло

З'їзди кандидатів у президенти стали для фаворитів точкою перепочинку. Так виглядає, принаймні. Усі вони давно ведуть кампанію, їм потрібні нові ідеї і сенси. Тимошенко, Гриценко, Зеленський поки зависли. "Знизити тарифи удвічі" або назвати себе чесним - це не стратегія перемоги. Ми ще не побачили в дії Зеленського. Відчувається якась пауза. Це, однак, не стосується Порошенка. Той, як бачимо, не виснажився томос-туром. З його боку навпаки відчувається драйв.

До речі, формальне висування Порошенка не було для нього основною подією старту кампанії. Раніше для Петра Олексійовича було важливо, щоб не сталося якогось "нєжданчіка" від Гройсмана чи, наприклад, Луценка, які за певних обставин могли зіграти у свою гру. Ніби пронесло. Основне ж питання у ці дні: чи буде балотуватися Яценюк. Кажуть, що в "Народному фронті" цей варіант залишається досить навіть ймовірним. Дізнаємося у суботу на з'їзді НФ.

Нинішній рейтинг партії тут не контраргумент. За активної і масованої кампанії взяти близько 5% цілком реально. Ресурс і досвід наявні.

Чому це так важливо для Порошенка? Майже все, що на виборах візьме Яценюк, не добре для Порошенка. Це очевидно. Чинний президент запросто може втратити на цьому 3-4%. На фініші кампанії для нього матимуть значення кожних 0,5%. Арсенію ж є про що сказати Петру. Правду ж пишуть. І про події 2016-го, і про те, хто насправді робив безвіз і затягнув Газпром у Стокгольмський арбітраж. Або про те, чия фракція "проламувала" закони про мовні квоти. Порошенко ж тоді не зможе сказати "це все я".

Але зі з'їздом Порошенка коліщатка його кампанії закрутилися якось активніше, пішов новий імпульс, у соцмережах все заметушилося. Тут явно відкрилося нове дихання. На противагу іншим кандидатам бачимо у Порошенка примітивну, але зрозумілу і дієву стратегію. Пам'ятаєте відому кричалку футбольних фанів: "хто не скаче, той..."? Так-от штаб Порошенка вже почав нав'язувати нам усім формулу "хто не за Порошенка, той москаль", бо "Порошенко - це Україна". До речі, це один до одного технологія Юлії Тимошенко у 2007-2010 роках. Тоді Україною була саме "Вона". Штаб Порошенка вже давно, а зараз дедалі агресивніше нав'язує електоральну парадигму, в якій виборцям не залишать іншого вибору, окрім як вибирати між Порошенком і Росією. Тимошенко в цій формулі відведено роль Росії. І це лягає в переважне сприйняття виборців. Соціологія підтвердить. "Чесний Гриценко" взагалі випадає з цієї конструкції. Він знову не відчув, і навряд чи вже відчує, подих часу, так і не збагнувши власного призначення в українській політиці.

Нас знову заганяють або ми знову опиняємося у дуже делікатній ситуації, коли голосувати за одного дуже неприємного нам кандидата ми маємо лише тому, що ще більше не любимо іншого чи іншу. Голосувати за Порошенка маю лише через те, що не сприймаю Тимошенко. Як колись за Кучму, щоб не Симоненко. За ту ж таки Тимошенко, щоб не Янукович. Топ-агітатор Порошенка Подерев'янський дуже лаконічно описав таку мотивацію: "я тут, бо я проти неї". Це дуже просто і зрозуміло. Разом з тим, у нас знову сформується значна частина думаючих патріотів, кому бути проти неї, не достатньо, щоб стати за нього. Саме так утворюється група виборців "проти всіх". Це ті, кому соромно і гидко бути собачкою Павлова. Як і тоді у 2010 році, такі виборці голосують проти обох не тому, що хочуть комусь помститися. Абсолютно ні. Це просто маніфест самоповаги.

На виборах президента 2019 року може статися одне суттєве "але", яке похитне "противсіхів". Це загроза перемоги якогось Бойка чи коміка Зеленського. Говорять, що Петро Порошенко зараз одержимий завданням максимум: вийти в другий тур саме із Зеленським.

Конкурентам Порошенка варто пам'ятати, що на виборах президента нової України у 2014 році міністр уряду Азарова не залишив жодних шансів в'язню режиму Януковича пані Тимошенко. І сталося це тільки завдяки неймовірній активності та ігноруванню будь-яких перепон.

Оригінал