Китай ламає хребет Росії

Для РФ вже немає місця в поїзді світового прогресу

Росії час готуватися до нової неприємності. Втім, давно було потрібно готуватися. Це буде не покусування санкціями, які можна обійти і навіть зняти за допомогою західних лобістів. Як це намагається зробити Олег Дерипаска.

Росії доведеться готуватися до реального ляпаса. Навіть більше, до загрози отримати зламаний хребет.

Коли розсипаються внутрішні "скріпи" і національною гордістю проголошуються Керченський міст і футбольний чемпіонат, державність, тобто демонстрація сили і претензії на велич, виявляється останнім ресурсом самодержавства. Але що робити, якщо і цей ресурс вичерпаний і якщо світ не хоче робити вигляд, що він існує? Навіть начебто союзники не хочуть допомагати підтримувати велич Росії.

Три десятиліття після падіння СРСР Росія зуміла продовжувати інерцію минулого, зберігаючи державність за рахунок її визнання світовою спільнотою. Хоча крім історії, географії та ядерної кнопки не залишилося для неї виправдань. Захід, не знаючи, як себе поводити з Росією, і побоюючись її уразливості, погодився грати з нею в піддавки. Мовчазне, нехай і умовне, визнання права Росії на "сфери впливу" в пострадянському просторі (який не зміг сховатися в НАТО) і особливі відносини з Америкою були підтвердженням російських претензій на велич. Але сьогодні державний хребет надламався.

Втеча України в Європу стала ударом по мрії про Євразію під керівництвом Росії. Ще один ляпас Москві відважив Лукашенко, відмовляючись платити білоруським суверенітетом за паразитування на російському бюджеті.

Але важливіше інше – небажання США зберігати "біполярність" з Росією в якості основи світової безпеки. Америка перестала вдавати, що Росія залишається світовою державою, на яку потрібно витрачати час. Адже ось, що прикро! Державність ховає найбільш прокремлівський президент США.

Експертний мейнстрім радить Росії зайняти позу "відстороненості" стосовно Заходу і, звичайно, перш за все, до Америки. Ну, і як це зробити, якщо Америка почала ігнорувати РФ? Втім, а чи може держава, що претендує, на державність, прийняти позу "відстороненості"?

Однак і цю неприємність можна було б пережити, імітуючи міць у Сирії і Венесуелі. Якби не піднесення Китаю, який не тільки заповнює сферу впливу Росії в Середній Азії, але і починає тіснити Америку. Ось звідки Москві доведеться чекати реального приниження і вчитися мазохізму, зображуючи теплі почуття до нового гегемона.

Зараз Вашингтон і Пекін буцаються один з одним. Але мова йде про притирання двох гігантів, які будуть формувати нову архітектуру світу. У танго, яке вони будуть танцювати, немає місця для третього – для Росії. Кремлівські пропагандисти ще бурмочуть про майбутній альянс Росії з Китаєм. Китайці, не звертаючи уваги на це ниття, будують свою наддержаву.

Один з китайських глобалістських проектів називається необразливо "Один пояс – один шлях". На ділі мова йде про прагнення Пекіна створити транспортну і економічну інфраструктуру, яка б з'єднала Азію, Європу та Африку з метою просування інтересів Китаю.

Китай не має конкурентів, якщо говорити про торгівлю та інвестиції в Азії та Африці. Китай прийшов до Європи, заливаючи її грошима. Вже зараз 70 країн уклали угоди про участь у китайському глобальному проекті. Китайці прибирають до рук російських союзників (наприклад, Сербію). Європа сперечається про те, чи буде російський газовий потік інструментом впливу Москви, не помітивши, що європейські об'єкти виявляються в руках китайців.

Ще важливіше те, що Китай спокушає світ іншою моделлю лідерства, ніж та, яку десятиліття пропонував СРСР, а потім і Росія. Москва завжди намагалася впливати силою. Саме цю традицію продовжує Кремль, лякаючи світ ракетними брязкальцями. Китайці просувають свою версію глобалізації та відкритих для товарів і послуг кордонів. Вони формують лідерство, засноване на економічному і технологічному прориві, який повинен змусити світ добровільно прийняти китайські правила гри.

У той час, коли РФ шантажує оточуючих ракетами і "зеленими чоловічками", Китай сформував "спецназ" технологічного завоювання світу: Baidu, Tencent, Alibaba і iFLYTEK. Ці кампанії повинні стати "чемпіонами" у виробництві штучного інтелекту, в "розумному" управлінні містами і дати імпульс економічному ривку. Як сказав Ерік Шмідт, недавній шеф Google, "до 2020 року китайці наздоженуть Захід; до 2025 вони будуть кращими, ніж ми; до 2030 вони будуть домінувати у світі".

До 2025-го Китай повинен виробляти 70% всіх мікрочіпів у світі. Китайці вкладають у розвиток науки і технологій $223 млрд, що становить 20% світових витрат на науку і дослідження. Для порівняння: за наявністю новітніх технологій РФ посідає в світі 124-ту позицію, за показником освоєння технологій підприємствами – 126-ту. Росія витрачає 1,14% бюджету на інноваційні розробки.

Втім, Китай не відмовляється і від військової могутності. Китайці посилено озброюються. До 2023 року військовий бюджет Китаю повинен перевищити $300 млрд (сьогодні військовий бюджет КНР $152 млрд, а військовий бюджет РФ $46 млрд). Нещодавно Китай випробував найпотужнішу неядерну бомбу, що виглядає, як попередження про амбіції.

Ми входимо в новий світ. У тому світі, який ми залишаємо, скаржачись на нерівноправність і приниження, правила Америка. Росія ще пригадає з ностальгією про часи її гегемонізму в білих рукавичках. У новому світі англосаксонської ввічливості і податливості не буде. Буде жорсткість, якої ще не відчували. Буде зневага і удари по російській гордині і зарозумілості. Кремлю ще належить побачити, як Китай буде нав'язувати своє лідерство.

Можна, звичайно, шантажувати світ загрозою зіграти в "російську рулетку". Але що це змінить, якщо для Росії вже немає місця в поїзді світового прогресу. Залишається гадати: як Росія буде жити зі зламаним хребтом державності, і коли знайде нову опору державності.

До речі, Всесвітній економічний форум у Давосі – хороший барометр політичних тенденцій. Давосу давно вже плювати на російських олігархів. Давосу вже байдужі західні лідери. Давос завжди чекає, що скажуть китайці.

Оригінал