Призначення Ротаня головним тренером "молодіжки" – нелогічне

Із Головком вчинили некоректно

Після звільнення Олександра Головка з посади головного тренера молодіжної збірної України, мав би виступити відповідальний за всі наші збірні – Мирон Маркевич і пояснити причини змін. Голова федерації Андрій Павелко теж не такий завантажений, щоб не знайти часу для другої за значимістю збірної країни. Усі ці недомовки ставлять у кут спеціалістів та вболівальників в оцінці досягнень "молодіжки" та її тренера.

Ефективність визначається кількістю виконаних завдань. За час тренерства Головка 9 гравців перейшли із молодіжної збірної до національної. Ефективність "молодіжки" непогана. Але говорити, що це суто заслуга Головка - перебільшення. Ріст гравця на 90% відбувається у клубах. Матчі за збірну лише додають гравцям психологічної впевненості, міжнародного досвіду та трансферної вартості у випадку із вдалими виступами.

Із Олександром Головком вчинили некоректно. Це не перший випадок у федерації. Свого часу так повелися із Олександром Заваровим, Михайлом Фоменком. Заварова звільнили після виходу на Євро-2016, Фоменка – після турніру. Федерації потрібно змінюватися. Нічого спільного такі методи із європейськими принципами не мають.

Питання подальшої роботи Олександра Головка складне. Завжди простіше починати свій шлях із клубної роботи. Бо робота в збірній – доволі специфічна. Не знаю жодного тренера, який би в Україні був успішним у клубній роботі після збірних. Тим паче, що зараз час в плані економіки не найкращий.

Перевага Головка - він знає потенціал багатьох молодих гравців із якими працював у збірній. За час роботи Олександра Борисовича пройшло два покоління гравців "молодіжки". Навіть великі клуби могли б запросити Головка у свою систему молодіжних команд або на посаду асистента, розуміючи якими знаннями він володіє та скількох гравців знає у молодіжному футболі. Тому Головко може бути затребуваний.

Новому головному тренеру молодіжної збірної Руслану Ротаню симпатизую як футболісту. Але призначення тренера без досвіду – ризиковане завдання. Молодих гравців можна порівняти із породистими скакунами. Їх мають тренувати досвідчені люди з відповідними навиками. Тому в провідних футбольних країнах тренери молодіжних збірних – досвідчені спеціалісти. Не уявляю, як тренер без досвіду буде справлятися із молодими гравцями, які вже мають хороші контракти у "Шахтарі" та "Динамо".

Чим молодші гравці – тим вищою має бути кваліфікація головного тренера. Молодіжна збірна – це період переходу гравців до дорослого футболу. Тому тут помилятися не можна. До того ж, перехід у дорослий футбол - одна з найбільших наших проблем. Скільки було талантів, але у дорослий футбол, на жаль, проходить не так багато.

Цікавим досвідом у юнацькому футболі є методи, коли тренер бере гравців у збірній Ю-16 і доводить їх не тільки до Ю-19, але йде далі у молодіжну збірну. За такою методикою тренер прекрасно знає всіх гравців покоління з якими працює. Але тут є недолік, бо тренер та гравці звикають один до одного. Може втрачатися мотивація. Кожен вік особливий. Тому методи, які працюють у юнаків не завжди можуть бути ефективними вже на молодіжному рівні.

Зараз модно запрошувати іноземних тренерів. Особливо на рівні юнацького чи молодіжного футболу. На клубному рівні це може приносити користь. Нові методики, новий погляд на футбол. Тренер має час працювати із гравцями. Але у збірній такої кількості часу немає. Тренер, швидше, має бути сильним психологом, щоб за короткий час відчути наскільки готові гравці та додати їм впевненості у власних силах. Із запрошенням іноземця втрачається пряма комунікація між гравцями та тренером. Тренер повинен досконало знати ментальність наших гравців. Іноземцю зробити це буде важко.

Олег Федорчук, для Gazeta.ua