Україні потрібні трудові мігранти з-за кордону

Двигун модернізації

Показник сили нації та держави – це її здатність до модернізації, розвитку бізнесу та створення сприятливого інвестиційного клімату, сказав в інтерв'ю історик Ярослав Грицак. Це має бути завданням номер один для уряду України у найближчі роки. Без модернізації неможливо забезпечити економічне зростання високими темпами. А отже і піднімати зарплати працюючим українцям до того рівня, щоб загальмувати темпи трудової міграції.

Ці процеси взаємопов'язані. Якщо говоримо про залучення інвестицій та створення нових робочих місць, які призведуть до зростання ВВП та збільшення об'єму вітчизняної економіки, нам будуть потрібні і робочі руки.

Наші сусіди з країн Східної Європи за останні 25 років переживали схожі з нашими міграційні процеси. Після падіння комуністичного режиму з Польщі емігрували 2,5 млн осіб, з Румунії - 3,5 млн, а населення Литви впало з 3,5 до 2,9 млн осіб і продовжує скорочуватися. У 2011 році 2,1 млн болгар жили в еміграції. Це неймовірно багато для країни з населенням понад 7 млн осіб.

У Болгарії, Румунії, Литві відтік населення відбувався природнім шляхом. А не внаслідок війни, економічної кризи чи невизначеності еліт щодо вектору розвитку країни – на Захід чи на Схід. Достатньо було великого розриву між рівнем добробуту країн Західної Європи та колишнього Варшавського блоку аби люди масово почали їхати на захід шукати нового заможного життя. Отже, міграційні процеси, які зараз переживає Україна, були обумовлені саме відкритістю кордонів, а всі інші фактори – війна, економічна криза, невизначене майбутнє, тільки додали інтенсивності процесу.

Міграція у наших сусідів почалася раніше і вони замислились над тим, як забезпечити зростання економіки в умовах низької народжуваності та відтоку громадян за кордон. Вихід знайшли тільки один – залучення трудових мігрантів з інших країн. У деяких з вищезгаданих держав цей процес розпочався, але проходить інколи боляче. Влада боїться, що місцеві народи та етноси можуть через деякий час припинити своє існування. Стурбованість "етнічним вимиранням" властива всім невеликим націям Східної Європи.

А чи є українці невеликою нацією? З населенням близько 40 млн осіб, серед яких 78% вважають себе українцями, ми є одними з найбільших народів Європи. Щоб перестали існувати як народ під впливом мігрантів, останніх потрібно завозити на нашу землю десятками мільйонів.

Для коректного порівняння візьмемо приклад Польщі, яка донедавна була суто моноетнічною країною. З 38 млн населення 97% були поляками. Але Польща теж стала жертвою демографічної кризи, як і всі інші європейські країни. Там підійшли до проблеми суто прагматично і запропонували надати привілейовані умови для трудових мігрантів з країн, які близькі до Польщі в культурному та релігійному сенсі. Таких нарахували шість – Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Вірменія та Грузія.

Громадяни цих країн з 2006 року мають в Польщі режим полегшеного працевлаштування. Але через 12 років дії нового законодавства працівників все одно не вистачає. Уряд країни активно долучився до пошуку трудових резервів в інших країнах, зокрема Філіппінах, В'єтнамі, Непалі, Індії. Польське суспільство в цілому підтримує подібну політику. Більшість поляків не хочуть міняти віртуальну "чистоту раси" на гроші. Тільки за останні чотири роки середня зарплатня у Польщі зросла на 200 євро (з 900 євро у 2014 році до 1100 у 2018-му).

Україні потрібно наслідувати польський приклад та запроваджувати програми із залучення трудових мігрантів з інших країн. Почати з вивчення того, які країни можуть нас цікавити в сенсі довгострокових відносин по залученню робочої сили. Громадяни яких можуть дійсно приїхати до України і працювати тут декілька років.

Потрібно продумати застереження від можливості створення національних осередків. Інформувати українців про те, що робить уряд і навіщо. Пояснювати, що покращення добробуту не відбудеться само собою. Коли люди зрозуміють цей зв'язок, то проблема недовіри до чужинців почне зникати.

Потрібно не тільки відкривати країну для трудових мігрантів, але і робити все можливе для повернення українських заробітчан додому. Для цього треба створити максимально сприятливі умови для малого бізнесу. Щоб трудові мігранти мали можливість вкладати зароблені гроші на батьківщині. Реально захистити право власності. Знизити рівень корупції серед місцевої влади та органів безпеки. Тільки комплексні зусилля призведуть до успіху і економіка України почне зростати випереджаючими темпами, а добробут людей підвищуватиметься.

А поки українці, особливо молодь, продовжують мігрувати до інших країн в пошуках роботи та стабільного життя. Багато з них розчарувалися у відсутності змін в Україні, і не проти перетворитися з трудових мігрантів на емігрантів.

Василь Воскобойник, для Gazeta.ua