Неправда, що успішні країни не переймаються церковними справами
Пристрасті по томосу продовжуються
Однією з премудростей життя, якою діляться скептики є спостереження, що жодна православна країна не є успішною. І, що країни НАТО та Євросоюзу не переймаються питаннями церковними, адже вони впевнено крокують у майбутнє.
І тут хочеться спитати, про які православні країни мова? Болгарія, Сербія, Грузія, Україна, Білорусь? А хіба ці країни не знаходилися у статусі колоній Москви? Хіба деякі з них досі не там? Москва свого часу захопила православний світ. Тому говорити про його успішність, чи не успішність сьогодні - це знущання над хворим та скаліченим, який тільки починає одужувати.
Як би ці скептики читали не тільки пости у "Фейсбуку", але й поглиблено вивчали тему, на яку беруться розмірковувати, то вони б знали, що 10 квітня, на наступний день після зустрічі з Петром Порошенком, з Варфоломієм зустрічався президент Македонії - країни, яка стоїть на порозі вступу у НАТО та ЄС. І так, він привіз звернення парламенту, щодо надання автокефалії Македонській православній церкві. А трохи раніше, у лютому, президент Болгарії звернувся до церковників з проханням посприяти утворенню македонської церкви. А ще раніше в 2003 році за ініціативи президента Болгарії був скликаний собор, на якому 13 болгарських автокефальних церков та 7 патріархів, що діяли на той момент у Болгарії, утворили єдину Болгарську автокефальну церкву. В 2008 році президент Болгарії літав на Фанар за підтвердженням томосу для цієї церковної інституції. У 1996 році відновлена автокефалія для Естонії. На прохання естонського уряду і переважної більшості естонських приходів, які просили прийняти їх під захист Вселенського патріархату. Це викликало істерику на Росії.
Країни, які ще кілька десятиліть тому були на рівні з пострадянською Україною, на початку свого економічного зростання та реформ, займалися церковним питанням
Коли ви розмірковуєте про те, що жодна країна НАТО та ЄС не переймається звільненням країни з-під духовного панування колишнього окупанта, ви брешете собі. Насправді, все навпаки. Країни, які ще кілька десятиліть тому були на рівні з пострадянською Україною, на початку свого економічного зростання та реформ, займалися церковним питанням. Причому робили це президенти та уряди. Багато хто робив це одночасно з інтеграцією до найуспішніших світових військових, безпекових та економічних союзів. Дивовижно. Люди, які наполягають, що Україна має приєднуватися до європейських практик, заперечують самі ці практики.
Коментарі