Неправда, що успішні країни не переймаються церковними справами

Пристрасті по томосу продовжуються

Однією з премудростей життя, якою діляться скептики є спостереження, що жодна православна країна не є успішною. І, що країни НАТО та Євросоюзу не переймаються питаннями церковними, адже вони впевнено крокують у майбутнє.

І тут хочеться спитати, про які православні країни мова? Болгарія, Сербія, Грузія, Україна, Білорусь? А хіба ці країни не знаходилися у статусі колоній Москви? Хіба деякі з них досі не там? Москва свого часу захопила православний світ. Тому говорити про його успішність, чи не успішність сьогодні - це знущання над хворим та скаліченим, який тільки починає одужувати.

Як би ці скептики читали не тільки пости у "Фейсбуку", але й поглиблено вивчали тему, на яку беруться розмірковувати, то вони б знали, що 10 квітня, на наступний день після зустрічі з Петром Порошенком, з Варфоломієм зустрічався президент Македонії - країни, яка стоїть на порозі вступу у НАТО та ЄС. І так, він привіз звернення парламенту, щодо надання автокефалії Македонській православній церкві. А трохи раніше, у лютому, президент Болгарії звернувся до церковників з проханням посприяти утворенню македонської церкви. А ще раніше в 2003 році за ініціативи президента Болгарії був скликаний собор, на якому 13 болгарських автокефальних церков та 7 патріархів, що діяли на той момент у Болгарії, утворили єдину Болгарську автокефальну церкву. В 2008 році президент Болгарії літав на Фанар за підтвердженням томосу для цієї церковної інституції. У 1996 році відновлена автокефалія для Естонії. На прохання естонського уряду і переважної більшості естонських приходів, які просили прийняти їх під захист Вселенського патріархату. Це викликало істерику на Росії.

Країни, які ще кілька десятиліть тому були на рівні з пострадянською Україною, на початку свого економічного зростання та реформ, займалися церковним питанням

Коли ви розмірковуєте про те, що жодна країна НАТО та ЄС не переймається звільненням країни з-під духовного панування колишнього окупанта, ви брешете собі. Насправді, все навпаки. Країни, які ще кілька десятиліть тому були на рівні з пострадянською Україною, на початку свого економічного зростання та реформ, займалися церковним питанням. Причому робили це президенти та уряди. Багато хто робив це одночасно з інтеграцією до найуспішніших світових військових, безпекових та економічних союзів. Дивовижно. Люди, які наполягають, що Україна має приєднуватися до європейських практик, заперечують самі ці практики.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода