Половина українців не голосуватимуть за Порошенка за жодних обставин

Антирейтинг 50%: три стратегічні помилки президента

Зрозуміло, чому Тимошенко, за таких потуг і зусиль, має всього лиш 15-20% електоральної підтримки, і навряд чи матиме набагато більше до кінця президентської кампанії. Більшість виборців не бачать в Юлії Володимирівні альтернативи, бо забагато знають про неї. Цікавіше інше: Порошенко виходить на старт виборчої кампанії з антирейтингом 50%. Тобто, кожен другий виборець за жодних обставин не голосуватиме за чинного президента. Це вдвічі гірший показник, ніж у Тимошенко і Ляшка.

Електоральна картина Порошенка була б істотно кращою, - навіть за всіх його інших недоліків, - якби не кілька стратегічних помилок.

Помилка перша. З перших хвилин на посаді, Порошенко творив ілюзію, що мир з Росією - це легко й просто. Хоча мислячі люди розуміть: це не так. Швидкий мир для нас можливий лише через капітуляцію. Порошенко сам собі поставив завдання, яке можна виконати, лише здавши Кремлю українську державність. Такою є об'єктивна реальність. Проте значну частину українців таки затягли в оману про "мир". Президент роками повторює кремлівську мантру "альтернативи Мінському процесу немає". Тому загнав себе в політичний тупик. Бо реалізація "Мінських домовленостей" - це крах української державності. Але навіть у такій вигідній для себе редакції Кремль не збирається їх виконувати. Час поки працює на Москву. Путін тролить і вичікує ще кращих обставин. Водночас, ворожа пропаганда згодовує українцям маніпулятивні меми: "війна триває досі, бо українська влада не хоче домовитися з Кремлем", "війна не закінчується лише тому, що на ній краде влада" тощо. У ці манівці "швидкого і легкого миру" Петро Порошенко завів себе сам.

Помилка друга. Президент був настільки захопився кампанією з дискредитації і усунення прем'єра Яценюка, що й не зауважив, як викопав глибоку яму самому собі. Порошенко відкрив шлюзи для неконтрольованого демагогічного популізму.

Якщо глянути на криву електорального рейтингу Порошенка, видно: вона обвалилася удвічі саме в момент кульмінації кампанії проти Яценюка. Саме тоді, взимку-навесні 2016 року, Тимошенко скористалася стрімким падінням довіри до влади і рейтингу Порошенка, вперше обігнала його - й відтоді не втрачає першості.

Рано чи пізно ми дізнаємося правду про роль п'ятої колони в тій кампанії з дискредитації тодішнього Кабміну (а по факту цілої української влади). Зрозуміємо: чи були Медведчук та інші наставниками Порошенка в тій історії - чи просто попутниками. Можливо, президента просто використали "в темну", натиснувши на його політичний егоїзм і прагнення "легко" усунути конкурента й отримати абсолютну владу. В азарті він не помітив, як знищував (або його руками знищували) не Яценюка, а довіру до всіх політиків, посадовців й державних інститутів. Врешті-решт, й до самого президента.

Помилка третя, яка посилила руйнівний ефект перших двох. Порошенко толерував і толерує прокремлівські "ЗМІ" у вільній Україні, на своїй політичній території. Ймовірно, він вважає, що це "вигідний" інструмент власного медіа-впливу. Очевидно, йому пообіцяли, що ці телеканали будуть "лояльними" до нього й працюватимуть лише проти його конкурентів.

Суто формально й дуже локально, ці "ЗМІ" дійсно виявляють лояльність: транслюють щоденні івенти за участю Порошенка; показують його рекламу. Але ж вони, водночас, систематично нищать основу, на якій мав би триматися президент і верховний головнокомандувач. Ворожі медіа нагнітають хаос, абсурд і неправду, маніпулюють фактами й перебільшують масштаби проблем.

Саме ці "журналісти" створили у воюючій країні трибуну для оскаженілого популізму конкурентів Порошенка.

"Інтер", 112, NewsOne та інші "ЗМІ" цієї мережі руйнуть довіру суспільства до державних і громадянських інститутів, до політичного класу загалом; довіру до українського війська. Довіра - це не лише соціальний капітал будь-якої держави, а й основа для легітимності влади, а відтак і президента. Мережа ворожих "ЗМІ" послідовно знищує цю основу.

Отже, патологічна стурбованість внутрішньополітичними конкурентами й виборами; зацикленість на "піарі" (у вузькому, примітивному розумінні); де-факто ігнорування російської гібридної агресії - ось квінтесенція правління Петра Порошенка, його політичного стилю. Саме тому Порошенко має абсолютно закономірний і пояснюваний антирейтинг 50%.

Але навіть за таких обставин все в його руках. Навіть за лічені місяці до дня виборів. Бо він не лише кандидат, а президент і верховний головнокомандувач.

Михайло Басараб, для Gazeta.ua