Наші страхи родом із дитинства

6 причин невпевненості у власних силах

Кожна людина хоч раз відчувала страх і невпевненість у своїх силах. У певних обставинах, це абсолютно виправдано. Якщо ж ці негативні почуття переважають, людина може почуватися дискомфортно, обмежено, не проявляти своїх здібностей. Навіть втрачати смак до життя. У більшості випадків такі страхи і невпевненість родом із дитинства.

Існує кілька причин, звідки вони беруться:

1. Неуважність батьків.

Щоб батьки могли розгледіти здібності дитини, вони щонайменше повинні проводити час разом з нею. Часто у них не вистачає сил і часу на повноцінне спілкування з малюком. Швидкий темп життя, високий рівень зайнятості, втома. Як результат, роздратованість. Усе це не на користь стосункам.

2. Порівняння з іншими.

Ставити зразки і еталони для дитини потрібно, бо, орієнтуючись на них, формується наше самосприйняття і самоцінність якійсь діяльності. Але надмірне зловживання порівняннями, пригнічуючого характеру ("Дивись, Маша, гарно і виразно розповіла віршик! А ти чому мовчав/бубнів/погано розповів?" тощо) стимулює зневіру в собі. Виходить, простіше взагалі ніяк не проявляти себе, а ніж потім чути, що ти знову щось не так добре зробив. Така ситуація типова і в сім'ях, де є кілька дітей. Часто другого малюка порівнюють з першим.

3. Критика і знецінення.

Часто батьки бажаючи, щоб їхня дитина досягла якнайкращих результатів, весь час її поправляють. Як результат, дитина може зневіритися у собі і опустити руки

Часто батьки бажаючи, щоб їхня дитина досягла якнайкращих результатів, весь час її поправляють. Вказують на помилки, критикують, забуваючи підкреслити успіхи і досягнення. Як результат, дитина може зневіритися у собі і опустити руки.

4. Обмеження фантазування дитини.

У дітей дошкільного віку дуже яскраво проявляється фантазія. Часом дорослі розцінюють фантазування дитини як брехню. Отже оцінюють її негативно, звинувачують і нерідко поводяться агресивно. Тож дитина починає сприймати свої фантазії як щось неприпустиме, що може викликати гнів батьків і покарання. Можливо, у майбутньому з малюка міг би вирости прекрасний письменник, художник чи науковець, який зможе свої фантазії викласти у вигляді тексту чи зображення.

4. Спілкування з батьками протилежної статі.

Для формування самооцінки і адекватного самосприйняття дитини важливе спілкування і спільна діяльність з батьком протилежної статі: для дівчаток – з татом, для хлопчиків – з мамою. Якщо таке спілкування неможливе, обмежене чи носить деструктивний характер, - це негативно позначається на впевненості дитини у собі і своїх здібностях.

5. Неадекватне схвалення дитини.

Дитина, яку хвалять за кожен крок і не зовсім успішні результати, не вміє адекватно оцінювати себе, свої успіхи і невдачі

Батьки, які у своєму дитинстві недоотримували батьківської уваги і любові, намагаються вихваляти своїх нащадків усюди з будь-якого приводу. Дитина, яку хвалять за кожен крок і не зовсім успішні результати, не вміє адекватно оцінювати себе, свої успіхи і невдачі. Їй важко зрозуміти, у чому вона дійсно здібна, а що їй не дається. Часто такі діти доволі зверхньо ставляться до інших, усвідомлюючи свою унікальність і знецінюючи інших.

6. Широка палітра вибору.

Щоб дитина зрозуміла, що має певні здібності, їй слід спробувати різні види діяльності. Важливо, щоб вони аналізували, що їм подобається, а що - ні. Тоді дитина з часом зможе зосередитися на тих справах, до яких справді має хист. Інакше вона може бігати від однієї справи до іншої безкінечно.

Ірина Губеладзе, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Леся Миськів Засновниця БО "Право на щастя"
Погода