Брязкати зброєю Путіну необхідно, інакше все розвалиться

У нього "немає заднього ходу"

Перша світова війна готувалася поволі. Сторони брязкали зброєю один перед одним. Накопичували сили, погрожували. Кожна сторона сподівалася, що інша, тверезо оцінивши свою відносну слабкість, в якийсь момент відступить без війни.

Однак слабша сторона - а це була Німеччина - зробила протилежний висновок: якщо ворог накопичує сили швидше, ніж ми, через п'ять років у нас буде набагато менше шансів виграти війну. А через десять років їх не буде зовсім. І нас відкинуть на задвірки історії. Тому наш єдиний шанс - почати війну негайно, поки противник ще не настільки радикально обігнав нас в посиленні.

Кожна сторона сподівалася, що інша, тверезо оцінивши свою відносну слабкість, в якийсь момент відступить без війни

Зброї було накопичено і сконцентровано стільки, що "розсмоктати" це поступово було вже практично неможливо. Її мали пустити в хід. І негайно. Тому що кращого засобу не програти в соціал-дарвіністській боротьбі за "виживання найсильніших націй" не бачили ні в німецькому генштабі, ні в оточенні кайзера Вільгельма II.

Зараз Путін підтягує війська до західних кордонів РФ. Так, він тільки лякає. Він не хоче справжньої третьої світової війни. Але тут потрібно пам'ятати, що у нього (як і у Януковича) "немає заднього ходу". Бо для його наджорсткої системи один крок назад - це "розвал всього". Цьому ж Путіна вчить і історичний досвід: крок до компромісу з Кеннеді став для Хрущова кроком до відставки. Виведення радянських військ з Афганістану - стало кроком до розвалу СРСР (логіка, звичайно, не самоочевидна, але можна це тлумачити і так).

Отже, брязкати зброєю Путіну необхідно. Інакше виявиш слабкість. Адже в усьому, крім зброї, вага Росії в світі нікчемна. А відступати неможна. Інакше "даси слабину" і "справа закінчиться розвалом". Більш того: якщо ситуація почне хитатися всередині РФ, немає більш ефективного засобу "зміцнення скреп", ніж все більш грізна зовнішня небезпека, все більш реальна загроза війни. А ось наскільки ця війна вийде "маленькою" і "переможною" - тут вже як карта ляже. Саме в такій ситуації накопичена зброя може почати диктувати її розпорядникам свою логіку.

В усьому, крім зброї, вага Росії в світі нікчемна

Я не лякаю, я попереджаю - з якою політичною логікою нам (і всьому світу) доведеться мати справу в найближчі роки. До речі, в цій історичній логіці навіть поведінка української влади, в кінцевому рахунку, вирішує дуже небагато. Від неї лише залежить, на якій стороні ми опинимося, коли напруга в глобальному протистоянні досягне, нарешті, критичної точки. А рано чи пізно таки досягне.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода