У Козятині воєнний стан, а в Умані – ні. Маємо позбутися совєцьких областей

Край, повіт, громада

Поки Богдан Хмельницький запроваджував воєнні стани на територіях завойованих воєводств, справи не йшли. Дожилися до ганебного Білоцерковського перемир'я...

А коли Хмельницький завершив адміністративну реформу, запровадивши замість трьох воєводств 30 територіяльних полків і близько 400 сотень, наша Державність стала реальністю.

Це я до того, що "рулити" совєцькими воєводствами - погана ідея. Починаючи з 1991 року. І справи будуть ще гірші.

Бо ми живемо під гіпнозом кордонів областей УССР. А відтак парламент запроваджує воєнний стан в загроженій зі Сходу Охтирці й Бахмачі. Але залишає у цивільному стані Гадяч і Пирятин.

Хоча очевидно: ворог, у разі повномасштабного вторгнення упреться не в кордон Полтавської чи Київської області, а в річку Дніпро.

А що за Дніпром?

Он Козятин - отой шо за 200 км від Наддністрянського анклаву РФ - у зоні воєнного стану. А Умань за 100 км від того анклаву - у зоні цивільного стану.

Яка причина? Ніяких. Крім магії адміністративних кордонів областей УССР.

На мапі червоними крапочками позначив міста, які, з логіки заяв у Верховній Раді, також мали б бути оголошені в зоні воєнного стану. Але не оголошені - ні лівобережні, ні прикордонні з Білоруссю - військовим союзником РФ.

Ця війна нам послана для знищення адміністративного дизайну ворога. Який тримає нашу уяву в совєцькому полоні. Який тягне її до совєцького ядра.

Ні - областям. Ні - воєводствам, ні комітатам, ні жудцям і гебітс-комісаріятам.

Край, повіт, громада. Гетьманщина, полк, сотня, курінь. Шо завгодно. Аби панувать.

Із самих себе.

Оригінал