Напад на Гандзюк мав стати прозрінням, що Україна на краю прірви. Але не став

Ненависть до ворога вже змітає друзів

4 листопада померла Катерина Гандзюк - радниця міського голови Херсона. За попередньою інформацією, причиною смерті став обрив тромбу. Катерині було 33 роки. Вже зараз очевидно, що "кейс Гандзюк" може і повинен стати холодним душем для всього українського суспільства.

31 липня Катерину облили сірчаною кислотою поруч з її будинком у Херсоні. Дівчину із сильними опіками госпіталізували і перевезли до Києва. За оцінками медиків, вона отримала хімічний опік близько 30% тіла. За 50 днів перенесла 11 операцій з видалення відмерлих тканин. Але навіть на лікарняному ліжку Катерина не припиняла боротися, - пише Лариса Волошина для ДС.

"Кейс Гандзюк" повинен стати холодним душем для всього українського суспільства

29 вересня Гандзюк записала відеозвернення, в якому звинуватила владу в бездіяльності у відповідь на хвилю нападів на активістів по всій країні. У Києві та в інших містах пройшли акції "Хто замовив Катю Гандзюк?". Активісти закликали владу відреагувати на ситуацію, що склалася в країні. Найбільше громадськість була обурена тим, що напади на активістів не розслідують, в якості обвинувачуваних нерідко виявляються випадкові люди. Так у "справі Гандзюк" спочатку затримали абсолютно випадкового чоловіка, непричетність якого довели журналісти, а не слідчі.

Громадяни звинувачували владу в тому, що кланово-феодальна система на місцях не тільки збереглася після Революції гідності, але і знахабніла настільки, що почала розправлятися з активістами, які посміли кинути їй виклик. Масовість і системність нападів безумовно вказувала на реванш в регіонах, яким центр не міг або не хотів протиставити системну боротьбу з місцевою мафією.

У свою чергу влада в особі генпрокурора Юрія Луценка приводила перелік кримінальних справ і пред'явлених звинувачень у тих нападах, які активісти називали "не розслідуваними". Фактично це було звинувачення у використанні ситуації для самопіару "шукачів справедливості". Наприклад, справа про вбивство Ірини Ноздровскої, яке було скоєно на грунті особистої неприязні і до політики не мало ніякого відношення. Але навколо якого встигли "проявити активність" і опозиційні політики, і "професійні" цивільні діячі. Іншими словами, активісти звинувачували владу в підіграванні місцевим баронам, а влада закликала активістів припинити використовувати людські трагедії для розпалювання ненависті і дискредитації держави. Мали рацію в даному випадку обидва табори. І в цьому вся трагедія.

Масовість і системність нападів вказувала на реванш в регіонах, яким центр не міг або не хотів протиставити системну боротьбу з місцевою мафією

Напад на Гандзюк мав би стати початком усвідомлення тієї прірви, на краю якої опинилася Україна. Мав би, але не став. Почнемо з того, що Катерина Гандзюк сама була державною чиновницею і регіональним політиком. У 2006 році її обрали депутатом Херсонської облради від БЮТ. Активна учасниця херсонського Євромайдану, Катерина протистояла спробам розгорнути в Херсоні сценарій "русской весны". Після анексії Криму і початку війни на Донбасі вона включилася в створення системи допомоги вимушеним переселенцям, працюючи помічником з питань правового захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Херсонській області.

У травні 2014 року Катерину обрали депутатом Херсонської міської ради за списком "Батьківщини", а у вересні 2015-го виключили з лав цієї політичної партії. Через рік Гандзюк призначили в.о. керуючої справами виконавчого комітету міської ради Херсона. Таким чином, Катерина була політиком, який займався громадською діяльністю і залишався вірним своїм ідеалам. При цьому вона залишалася цивільним активістом, який, перейшовши в чиновницьке крісло, продовжив служити суспільству. Перед нами політик нового зразка, який займався політичною і громадською діяльністю не в якості трампліну,що повинен забезпечити йому місце у владі, а заради країни і суспільства.

Катерина була політиком, який займався громадською діяльністю і залишався вірним своїм ідеалам

У нападі на Гандзюк слідство підозрює п'ятьох людей: Сергія Торбина, Володимира Васяновича, Віктора Горбунова, Микиту Грабчука та В'ячеслава Вишневського. Всі вони - колишні учасники АТО. Їм теж не чужі почуття обов'язку і любов до України. Інформаційні кампанії навколо "справи Гандзюк" показують ситуацію як напад найманців регіональних баронів, вчинений при потуранні влади на громадянську активістку, яка боролася проти місцевої мафії. А що якщо, це не так?

Гандзюк була чиновником, нападники - колишніми військовими. Чомусь ніхто не хоче помічати, що у ветеранському середовищі справно працюють провокатори, закликаючи застосовувати силу проти політиків і чиновників. І що першими під удар потраплять як правило ті представники влади, які прийшли в неї відразу після Майдану. Озирніться, і ви побачите, що ненависть ллється на ідеологічно і ціннісно "своїх". Саме їм висувають претензії в інтернет-пабліках і під час акцій протесту під місцевими радами і центральними органами влади. Що, якщо нападники щиро вважали, що домагаються справедливості, усуваючи чиновницю, підсобницю "злочинного режиму"? Що якщо Катерина Гандзюк постраждалау, бо була політиком і працювала в міськраді, намагаючись практично самостійно змінити регіональну кланову систему? Що, якщо ненависть до ворога вже перетворилася в агресію проти потенційного союзника?

Озирніться, і ви побачите, що ненависть ллється на ідеологічно і ціннісно "своїх"

Як би там не було, напад і загибель Катерини Гандзюк може стати відправною точкою для трансформації агресії в творчу енергію. Однак для цього необхідно відмовитися від насильства як способу вирішення суспільно значущих проблем. Ті, хто посіяв бурю, повинні враховувати, що вона вже змітає в першу чергу друзів, а не ворогів. З ненавистю до держави не можна гратися, особливо тим, кому ця держава дорога. Будь-яка, навіть найтрагічніша ситуація, не повинна обертатися прірвою між тими, хто бореться за наше спільне майбутнє. Дуже не хотілося б, щоб смерть Катерини використали для чергових п'ятихвилинок ненависті. Як не хотілося б бачити, що в якості виправдань ветерани АТО почнуть закидати звинувачення на адресу жертви. Ветерани та активісти, патріотичні чиновники і депутати, які служать народу, а не кланам - це сили, яким пора підписати пакт про ненапад. А головне, меморандум про спільну протидію "русскому миру" і недопущення реваншу, проти якого до останнього подиху боролася Катерина Гандзюк.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода