Торговці "миром" і "компромісом" продають поразку країни

Хартія війни

Тоді в березні пив чай у Сімферополі з давнім приятелем. Його історія була типовою. Закінчив історичний факультет. Працював учителем. І вирішив податися подалі від шкільної зарплати в СБУ. Погони гарантували бодай якусь стабільність.

Він тоді говорив мені, що не стане виходити з Криму "на материк". Що "Крим зробив свій вибір". Щось ще. "Крим зробив свій вибір". Щось ще. А я розмішував чай і обмірковував про те, як зручно розчинятися в колективі. "Ні, старий. Вибір робив не Крим. Вибір зробив ти. Не ховайся". Через кілька місяців я поїду до Києва. А він залишиться. З тими ж погонами, але новим посвідченням. Воно, як відомо, гарантує хоч якусь стабільність, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Вибір робив не Крим. Вибір зробив ти. Не ховайся

А в Києві стабільності тоді не було. Зате були Іловайськ, Боїнг і перші "мінські". Вони проживуть ще кілька місяців – слідом буде Дебальцеве і другий Мінськ. У багажник автомобіля вмістилося не все. Насамперед не помістилися ілюзії. Баласт лишився вдома.

Тієї весни кожен в Криму робив свій вибір. Хтось поставив на російські прапори. Хтось поїхав до українських. Хтось залишився і "пішов під радари". Комусь спочатку було все одно, під яким прапором жити.

Дві останні групи сьогодні мовчать. Висловлюються лишень дві перші. Ті, хто спалив мости з українським материком. І ті, хто спалив його з російським. І будь-яку розмову на материку про компроміс з агресором я чую, як фразу: "Сиділи б удома".

Я розумію, що кожен, хто говорить подібне, дуже не хоче програти. У них бізнес, російські гроші і зона комфорту. А у нас немає ні того, ні другого, ні третього. І програвати ми теж не хочемо. Тому що їхня перемога - це наша поразка.

Те саме, що означатиме правоту тих, хто присягав новим прапорам. Тих, хто навесні 2014-го крутив пальцем біля скроні, коли ми пакували речі. Так, для нас це глибоко особисте. Так, ми захищаємо власний вибір. І що це змінює?

Ставимо оборону на першу позицію у переліку пріоритетів. Адже переконалися, що трапляється, коли її ставлять десь наприкінці

А тому так – часом ми надмірно емоційні. Нестримані, коли наражаємося на байдужих. Намагаємося не забувати про ті помилки, з якими довелося розлучитися чотири роки тому. Ставимо оборону на першу позицію у переліку пріоритетів. Адже переконалися, що трапляється, коли її ставлять десь наприкінці.

Українські торговці "миром" і "компромісом" продають те, що їм не належить. Монополія на ці товари – у Москви. А її українські торгові представники спроможні продати мені лише мою власну поразку.

А заодно і всій країні.

Copyright © 2018 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода