Торговці "миром" і "компромісом" продають поразку країни

Хартія війни

Тоді в березні пив чай у Сімферополі з давнім приятелем. Його історія була типовою. Закінчив історичний факультет. Працював учителем. І вирішив податися подалі від шкільної зарплати в СБУ. Погони гарантували бодай якусь стабільність.

Він тоді говорив мені, що не стане виходити з Криму "на материк". Що "Крим зробив свій вибір". Щось ще. "Крим зробив свій вибір". Щось ще. А я розмішував чай і обмірковував про те, як зручно розчинятися в колективі. "Ні, старий. Вибір робив не Крим. Вибір зробив ти. Не ховайся". Через кілька місяців я поїду до Києва. А він залишиться. З тими ж погонами, але новим посвідченням. Воно, як відомо, гарантує хоч якусь стабільність, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

А в Києві стабільності тоді не було. Зате були Іловайськ, Боїнг і перші "мінські". Вони проживуть ще кілька місяців – слідом буде Дебальцеве і другий Мінськ. У багажник автомобіля вмістилося не все. Насамперед не помістилися ілюзії. Баласт лишився вдома.

Тієї весни кожен в Криму робив свій вибір. Хтось поставив на російські прапори. Хтось поїхав до українських. Хтось залишився і "пішов під радари". Комусь спочатку було все одно, під яким прапором жити.

Дві останні групи сьогодні мовчать. Висловлюються лишень дві перші. Ті, хто спалив мости з українським материком. І ті, хто спалив його з російським. І будь-яку розмову на материку про компроміс з агресором я чую, як фразу: "Сиділи б удома".

Я розумію, що кожен, хто говорить подібне, дуже не хоче програти. У них бізнес, російські гроші і зона комфорту. А у нас немає ні того, ні другого, ні третього. І програвати ми теж не хочемо. Тому що їхня перемога - це наша поразка.

Те саме, що означатиме правоту тих, хто присягав новим прапорам. Тих, хто навесні 2014-го крутив пальцем біля скроні, коли ми пакували речі. Так, для нас це глибоко особисте. Так, ми захищаємо власний вибір. І що це змінює?

А тому так – часом ми надмірно емоційні. Нестримані, коли наражаємося на байдужих. Намагаємося не забувати про ті помилки, з якими довелося розлучитися чотири роки тому. Ставимо оборону на першу позицію у переліку пріоритетів. Адже переконалися, що трапляється, коли її ставлять десь наприкінці.

Українські торговці "миром" і "компромісом" продають те, що їм не належить. Монополія на ці товари – у Москви. А її українські торгові представники спроможні продати мені лише мою власну поразку.

А заодно і всій країні.

Copyright © 2018 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода