Кіпр найбільше розкрився у селі

На острів варто повертатися тільки заради їхньої кухні

На Кіпрі мені сподобалася різноманітність пляжів: з галькою, піском та скелясті для стрибків у воду.

Красивий гальковий пляж знаходиться у західній частині острова — "Камінь Афродіти", де за легендою богиня народилася. Пляж дуже популярний, тому туристів привозять туди автобусами.

Піщані пляжі є в Ларнаці, Лімасолі та Айя-Напі.

Пісок в Ларнаці гірський — сірого кольору, візуально він наче не привабливий, але море дуже чисте.

Перед поїздкою мене зацікавив пляж Nissi в Айя-Напі. Фото в інтернеті були фантастичні — дрібний жовтий пісок та невеликий острівець в морі. В реальності він мене не вразив. Море надто мілке, щоб поплавати. Ще там багато людей, а в піску зустрічалися пляшки та обгортки.

Поблизу Лімасола є місце, що називається "Білі каміння" — скелясті утворення, що виступають в море, наче язики велетня. Місцевість невелика, але варта того, щоб туди заїхати.

На східній частині острова в районі мису Греко берег крутий та доволі високий, тож у бірюзову воду можна стрибати зі скель чи валунів. Тут дуже мальовничі пляжі з різними гротами, кам'яними арками та печерами.

Мис Греко — ідеальне місце, щоб дивитися світанок. Це найбільш східна точка незалежного Кіпру.

Багато пляжів на Кіпрі мають "Блакитні прапорці" — міжнародні екологічні сертифікати чистоти пляжів та моря. Море дійсно лагідне і тепле. Єдине, що мене збентежило, — часто воно мілке, по пояс. Але для дітей - кращого місця не знайдете.

Пляжі безкоштовні. Парасольки та лежаки — 2 євро за день.

Найбільше Кіпр розкрився для мене у селах. Для цього потрібно було їхати у гори Тродос. У селах відчуваються традиції острова. Там вузькі вулички, в них не проникає пекуче південне сонце. Вони, як суцільний лабіринт, водять тебе серед кам'яних будинків, прикрашених квітами і фруктовими деревами. Мешканці тут погано говорять англійською. Вітаються з приїжджими "Калі мера!" ("Доброго ранку!").

В'язання та вироби зі срібла — те, чим займаються селяни, крім вирощування оливок та виноробства.

Раджу заїхати у такі села, щоб побачити традиційний Кіпр: Лефкара (Lefkara), Ланія (Laneia), Лофу (Lofou), Омодос (Omodos).

Кожне село чимось відрізняється від іншого — одне біле, інше кам'яне, третє має частину будинків блакитного кольору. Ми запланували об'їхати усі за один день, але часу на все не вистачило. Втім, необов'язково заїжджати у кожне. Лефкара, наприклад, на найдоступнішій відстані від Ларнаки.

Біля міста Пафос є археологічний парк. Вхідний квиток 4,5 євро. Ми побували там на руїнах некрополя "Гробниця королів" - місце для поховання аристократії, датоване 4 ст. до н.е. Вхід коштує 2,5 євро. Можна спуститися під землю через один вхід, пройти давнім храмом або кімнатою для поховань та вийти назовні через інший. Відчути себе Індіаною Джонсом завжди приємно.

Ближче до Лімасола є руїни античного міста Куріон. Його побудували ще до нашої ери. Знаходиться на березі моря, тому вигляд фантастичний. Вхід коштує - 4,5 євро.

На заході острова є національний парк Акамас. Природа там зеленіша, ніж в цілому на острові.

Було цікаво з'їздити у Північний Кіпр. Це територія окупована Туреччиною понад 40 років тому. Тут в обігу турецькі ліри. Місцеві помітно гірше розмовляють англійською. Будинки не такі ошатні, на узбіччі сміття. Кордон можна перейти пішки в столиці Кіпру Нікосії. Пішохідна вулиця Ледрас в історичному центрі просто впирається у прикордонний пункт.

По різні боки кордону живуть схожі люди — доброзичливі та привітні. Але на півночі замість вулиці — базар, замість автобусів — маршрутки, замість кондиціонера — відкриті вікна. Людей розділяє вузька "зелена зона" миротворців ООН, а у свідомості — ціла прірва.

На північній території багато кіпрських історичних пам'яток. Але також багато ще османських будинків.

Нікосія мене вразила саме контрастом двох частин. Цікаво було погуляти старим історичним центром міста, що знаходиться у стінах середньовічної фортеці і тепер розділено на дві різні країни.

Щоб потрапити у Північний Кіпр достатньо лише закордонного паспорта.

На Кіпр варто повертатися тільки заради їхньої кухні. У кіпріотів є певний культ їжі. Вони серед тих націй, які ходять в ресторани кілька разів на тиждень. Люблять збиратися всією сім'єю вдома за вечерею. Виносять столи надвір, або відкривають всі вікна-двері, щоб вечірня прохолода сприяла довгим розмовам.

Що скуштувати на Кіпрі?

Не дивлячись на Середземне море, кіпріоти не рибалки. А ось з м'ясом остров'яни на "ти".

Афелія — свинина, витримана в сухому червоному вині. М'ясо просто тане в роті. Важко описати словами, але, якщо ви — м'ясоїд, афелія повинна бути у вашому листі гастрономічних бажань.

Мусака — м'ясо, запечене в глечику з картоплею, сиром та овочами. Звучить наче знайоме, думаєте? Але такої страви в нашій кухні немає.

Мезе — страва з морепродуктів, приготованих на грилі. На Кіпрі найчастіше мезе — це риба. Але також це може бути грильований восьминіг, кальмар або мікс морепродуктів.

Халумі — солений овечо-козячо-коров'ячий сир. Його підсмажують до скоринки та подають як додаток. Дуже ситна страва.

Сувлакі та дзадзикі можна зустріти й у Греції. Сувлакі — шашлик з різного виду м'яса (курятина, свинина, баранина). Дзадзикі — соус з йогурту, завдяки якому соковите м'ясо здається ще більш ніжним. Сувлакі можна замовити як основну страву в ресторані та як швидкій перекус дорогою до моря.

На Кіпрі варто спробувати овечий чи козячий йогурти. Краще їсти не на десерт, а як соус до основних страв. Або просто намастити на хліб.

У тавернах ціни починаються від 7-9 євро за м'ясну чи рибну страву. Якщо заклад у центральній або пляжній зонах - ціни від 12-15 євро за страву. Вино 3-4 євро. Кава від 1 євро.

Найдешевші супермаркети на Кіпрі — Lidl, але вони не часто трапляються. Купували продукти також в мережі Kritikos.

Кіпр поділено на різні регіони, між якими курсує автобус (наприклад, з Ларнаки в Лімасол). Іноді потрібно робити пересадки, на що йде багато часу. У ряд гірських сіл ходить лише пару автобусів на день. Тому треба зважувати, чим подорожувати по острову.

З практики скажу, що для подорожі навколо острова машиною буде найбільш оптимально. Але на короткі відстані та до/з аеропорту достатньо автобуса (якщо не треба їхати вночі).

Квитки на автобус: разовий — 1,5 євро, нічний разовий — 2,5 євро, денний — 5 євро, міжрегіональний — від 4 до 7 євро в один бік (дешевше купувати у два боки).

Оренда авто від 20 євро/день у високий сезон, включаючи базову страховку. Також в аеропорту Ларнаки всі орендні компанії блокують 650 євро як депозит. Бензин — 1,32 євро за літр. Орендні компанії в аеропорту Ларнаки працюю цілодобово. Це — дуже зручно. Майте на увазі, на Кіпрі лівосторонній рух.

На вибір того, яким транспортом пересуватися, також вплине, в якому місті зупинитися на Кіпрі.

В районі Протараса чи Паралімні на сході острова ціни на житло досить високі. У Протарасі середня ціна 150 євро/доба. Айя-Напа і Пафос - надто далеко від аеропорту та місць, які ми хотіли побачити. Лімасол я відкинула через те, що це найбільше місто країни. Хотілося відпочинку.

Виходить, що Ларнака та навколишні села виявилися найбільш оптимальними за ціною та зручністю добирання. Квартиру з великою терасою і басейном ми знімали по Airbnb у дуже симпатичному селі Орокліні. Платили 39 євро/доба.

На Кіпрі ми були у перший тиждень вересня, і температура була вкрай високою. До 7 ранку можна було жити. До 8 — виживати. А після 9 ранку — memento mori — "моментально в море". Було +34, а за відчуттями всі +45.

Якби їхала вдруге, розглядала би березень-квітень та не раніше початку жовтня.

Летіли з Івано-Франківська до Ларнаки (через Київ) і назад за 100 євро.

Бюджет подорожі на Кіпр на двох на 8 днів вийшов 970 євро разом з перельотом.

Оригінал