Ось чому росіяни ніколи не зможуть заволодіти світом

Подібна свиня на коня, тільки шерсть не така

Раджу статтю британського історика Арнольда Джозефа Тойнбі про Україну. 1916 рік, розпал Першої світової. Прекрасне духопідйомне чтиво!

Цікаво спостерігати, як доглибно відрізняється британський імперіалізм від російського. Тойнбі щиро дивується, чому росіяни такі дурні, що затялися будь-що-будь злити "українців з московитами" в один народ? Ясно ж, що цього вже не відбудеться "за жодних умов", "кожна сторона наполягатиме на своїй окремій індивідуальності до кінця історії". То що - дати Україні незалежність? Неможливо - постраждають "промислові зв'язки" (читай - британські інтереси, гроші-гроші-гроші).

"То чому б, - розсудливо пропонує Арнольд наш Джозеф, джентльмен у казна-котрому коліні й дитя найстарішої в світі парламентської культури, - нарешті не дати Україні об'єднатися, передавши після війни Східну Галичину від Австрії до Росії. Але за умови, що ті національні права, які мали галицькі українці під Австрією, будуть поширені на всі українські провінції в складі Російської імперії?".

І вовки, і кози, і капуста - і Росія, й Україна, й Антанта. Всі ж будуть ситі й цілі (о наївний!). А головне, німцям українську карту буде вибито з рук. Якщо ж українське питання лишити нерозв'язаним, то від цього "однаково постраждаємо ми, і ціла Європа разом з нами" (отут як у воду дивився!).

З цього одного тексту, при бажанні, можна зрозуміти, чому англосакси змогли заволодіти світом. І чому росіяни ніколи цього не зможуть - хоч як розпачливо трясуть нині газовими гаманцями й косплеять британський концепт "всесвітньої (російсько-)мовної імперії".

Подібна свиня на коня, тільки шерсть не така.

Оригінал