Диктат оскаженілих бензоколонок добігає кінця

Усе світове зло – від нафти

Людство ще не зрозуміло глобальну докорінну зміну в світових розкладах, що сталася в останнє десятиліття. Згадайте вислів покійного Шимона Переса, який став в кінці життя найбільшим на планеті політичним мислителем: "Усе світове зло – від нафти". Багато тоді порахували це лише натягнутою метафорою. Насправді, спробуйте перерахувати країни, які є головними бенефіціарами нафтових надприбутків – Росія, Іран, Венесуела, Саудівська Аравія і кілька аналогічних менших мракобісних арабських держав. Практично за більшістю сучасних війн і терористичних рухів, великомасштабної корупції та іншої гидоти стоять саме ці режими. І не випадково.

Головними бенефіціарами нафтових надприбутків є Росія, Іран, Венесуела, Саудівська Аравія і кілька аналогічних менших мракобісних арабських держав

Звичайно, прямого зв'язку між кількістю в країні вуглеводнів і її аморальністю, агресивністю немає (згадайте хоч Норвегію). Проблема тут інша: гігантські доходи від енергетичних ресурсів нерідко дістаються країнам, які за рівнем економічного, технологічного і людського розвитку неконкурентоспроможні.

Ці гігантські незароблені багатства дозволяють їм, не встаючи на шлях прогресу, грати непропорційно важливу роль в світових справах. Просувати свої витісненні на узбіччя цивілізації ідеології – російське імперство, ісламізм, венесуельський більшовизм. Фінансувати війни і терористів, підкуповувати зарубіжних політиків або навіть оголошувати бойкоти. І цивілізований світ змушений був з цим миритися, бо будь-яка серйозна протидія, особливо військова, означала стрибок нафтових цін, дефіцит енергоресурсів та глибоку світову економічну кризу.

А потім прийшов гідророзрив – технологія, що дозволяє видобувати природний газ нетрадиційним способом. А вона не тільки дає доступ до додаткового ресурсу, який розподілений набагато більш рівномірно, але і сама по собі є високотехнологічним ресурсом, доступним лише розвиненим країнам. Стало очевидно, що США здатні в зрозумілі терміни компенсувати втрату ледь не будь-якої кількості російської, іранської чи іншої нафти. І ситуація почала змінюватися.

А потім прийшов гідророзрив. Стало очевидно, що США здатні компенсувати втрату ледь не будь-якої кількості нафти. І ситуація почала змінюватися

Думаю, нинішня реакція США на художества Росії і Ірану – явний тому доказ. Америка вже прямо заявила, що Іран загрожує їхній національній безпеці. Ну, а якщо потрібно відкрите вербальне підтвердження, то ось вам позиція американського міністра Райана Зінке під час візиту в Санкт-Петербург: США здатні за допомогою свого флоту обмежувати експорт російської та іранської нафти в інші країни.

Диктат оскаженілих бензоколонок добігає кінця. Нехай і не завтра. І навіть при тому, що вони в агонії, нароблять ще чимало шкоди.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Борислав Береза Громадсько-політичний діяч
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Погода