Я – за мир. Але після нашої перемоги і на наших умовах

Капітулювати у війні – це перестати бути країною

Я – принциповий противник війни, кровопролиття, насильства та іншого неподобства. Я не люблю революції. Вони ніколи не приводять до влади порядних людей. Вони ніколи і нічого не покращують, навіть в довгостроковій перспективі. Революції – це уроки для того, щоб революцій уникати.

Але...

Це зовсім не означає, що між війною і безчестям я виберу безчестя.

Закликати до миру, коли на тебе напали, пограбували, витерли об тебе ноги – це ганьба і капітуляція.

Говорити про мир з Росією зараз – безчестя і зрада.

Говорити про мир з Росією зараз – безчестя і зрада

Окупація Криму, вторгнення на Донбас – це не те що недружній акт, це прямі акти агресії. Тепер нормальні відносини можливі тільки після повернення територій, компенсації збитків і зміни правлячої верхівки РФ.

На даний момент ми перебуваємо у стані війни з Росією. Те, що вона неоголошена і гібридна, не робить її миром. Капітулювати в ній – це перестати бути країною.

Я за мир всіх і з усіма, але після нашої перемоги і на наших умовах. Перемога – це не підірвати Кремль і не проїхатися в "Абрамсі" по Тверській. Перемога – це повернути своє і зробити так, щоб більше ніколи і ні одна сволота!

Загалом, хріновий з мене пацифіст, але як можна миритися з тим, хто, вибачте, ссе тобі в обличчя, я не розумію.

Мир – дуже тендітна штука. По ньому не можна молотком.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Наталія Лелюх Лікар акушер-гінеколог
Остап Яриш Журналіст української служби "Голосу Америки"
Наталя Д'ячкова Директор юридичної компанії "Скарга"
Олександр Лієв Голова Асоціації індустрії гостинності України
Погода