"Реформа" Укрпошти – еталонний злочин влади

І все – ради чийогось приватного інтересу

18 вересня 2018 року передовицю газети "Голос України" прикрасив непересічний заголовок: "Хто зупинить руйнацію Укрпошти?". Пікантність ситуації полягає в тому, що означена газета, як відомо, є не якимось комерційним виданням, а офіційним засобом масової інформації Верховної Ради України.

Тобто, редактори і кореспонденти цієї газети, маючи інформацію про діяльність органів влади "із перших рук", самі мали б роз'яснювати людям діяння високопосадовців, а не звертати резонансні питання в публічний простір.

Тим більше - суто риторичні питання, як оце щодо Укрпошти.

Бо те, що "Голос України" якось несподівано, хоч і абсолютно справедливо назвав руйнацією Укрпошти - цього надважливого для суспільства державного підприємства, - насправді ж є однією із уславлених "реформ" чинної влади.

Саме такими "реформами" й хваляться президент, очільники Верховної Ради, парламентських фракцій, прем'єр-міністри, різноманітні "пакети реформ" та "нацради".

Саме такі українські "реформи" схвалюють Європа і всілякі високі міжнародні інстанції.

А чим воно є насправді, ці "реформи", розібратися не важко. Бо "реформа" ДП Укрпошта є рівно тим же самим, що і все інше під назвою "реформи" - розкраданням народної власності в особливо великих розмірах із зловживанням службовим становищем вищими держслужбовцями. У змові із своїми господарями-олігархами.

Тобто, це є злодійством, корупцією у мега-масштабах, що започатковані на найвищому державному рівні і здійснюються за планами і під контролем тих же найвищих держслужбовців та політиків.

Алгоритм грабіжницьких операцій під кодовою назвою "Реформи" стандартний:

а) на рівні президента, прем'єр-міністра, олігархів та їхніх слуг із числа "лідерів політичних партій" визначається, хто буде що "реформувати" (читай - привласнювати у спосіб розкрадання або приватизації);

б) на рівні Адміністрації президента, вищих органів виконавчої влади, зарубіжних "стратегічних радників" та "громадянського суспільства" (у складі вирощених самими ж корупціонерами "грантоїдів") створюються "прозорі механізми" кадрових рішень. Як правило, це конкурсні комісії, до складу яких входять ті ж самі "грантоїди" або інші викормиші олігархів;

в) із формальним дотриманням "прозорих механізмів", а насправді, у ста відсотках випадків, із підробленням результатів "конкурсів", на керівні посади у державні підприємства, що заплановані до "дерибану", призначаються завчасно визначені топ-менеджери. Люди того олігарха, або вищого держслужбовця чи політика, якому дісталося дане підприємство при "розподілі" народної власності;

г) новопризначені за шахрайськими схемами топ-менеджери, в свою чергу, формують у складі держпідприємства "команди ефективних менеджерів". Насправді - команди гробовщиків державного підприємства, до завдання яких входить руйнація його кадрового та функціонального потенціалу з метою підготовки до "приватизації" цього майна.

Вищий цинізм ситуації полягає в тому, що всі оці злодії і прислужники злодіїв ще більш високого рангу розрекламовуються як герої-реформатори, мало не як ангели-рятівники країни і абсолютно некорумповані діячі, яким, задля упередження корупційних ризиків, призначаються астрономічні зарплати і ще більш астрономічні премії.

Тобто, злочинна діяльність грабіжників народу і сам процес грабежу народу оплачуються за рахунок самого ж народу.

"Реформування" Укрпошти може розглядатися як еталонний злочин "реформаторів". Із усіма "діючими особами і виконавцями" на поверхні.

14 квітня 2016 року по квоті "Народного фронту" міністром інфраструктури призначається "молодий реформатор" Омелян.

Через пару місяців керівником ДП Укрпошта, яке входить у систему Мінінфраструктури, стає "молодий реформатор" Смілянський. Одразу ж він починає "формувати команду ефективних менеджерів".

Масово звільняють досвічених поштовиків із профільною освітою і багаторічним стажем роботи. Натомість набирають молодих людей, здебільшого з числа банківських працівників, які уяви не мають про задачі й специфіку діяльності Укрпошти. А їм і не треба знати - до їх задач входить не поліпшення обслуговування населення, а зовсім протилежне.

Штати місцевих відділень зв'язку стрімко скорочують, тоді як апарат обласних і центральних установ розширюють - із відповідним збільшенням фондів оплати праці.

Сільські поштові відділення закривають. Надання життєво необхідних людям послуг фактично унеможливлюється. Бо приїзд до села поштової машини один раз на тиждень - якщо іще доїде, особливо взимку - це не державна послуга. Це - державне знущання над людьми.

Те ж саме чекає і на віддалені мікрорайони міст та селищ.

Оце така "реформа". Насправді - добре спланований злочин із позбавлення громадян елементарних людських прав, аж до права на існування включно. Бо як жити у віддаленому селі без сільради, школи, магазину, фельдшерського пункту, часто без електрики - та ще й без пошти?!

І все - ради чийогось приватного інтересу. Легко вирахувати чий він, цей інтерес, здатне навіть Національне антикорупційне бюро - при всьому його хронічному небажанні помічати склад тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень у діяннях членів уряду та інших "реформаторів".

Чиїми людьми є "ефективні менеджери" - у них фактично на лобі написано, себто в резюме.

А для кого вони стараються, вже вони самі "розписалися". Повідкривавши банківські рахунки державного підприємства чомусь не у "Ощадбанку" чи іншій державній фінансовій установі, а в добре відомому приватному банку.

Злочин із знищення Укрпошти треба негайно зупинити, а злочинців притягти до відповідальності. Тільки цього не зроблять ні президент, ні прем'єр-міністр, ні генпрокурор. У них задачі не ті. Вони є точно такими ж "реформаторами", як і "ефективні менеджери" Укрпошти. Тож це маємо робити ми самі, українські громадяни.

Аркадій Корнацький, народний депутат України