Тренерський штаб збірної України переоцінює власні можливості

Маємо повернутися до першоджерел – Валерія Лобановського

Ліга Націй – новий турнір. Його роль поки мало зрозуміла. Вважаю, що УЄФА просто шукає ще одну можливість заробити. Організація хоче створити цікавий турнір для глядачів.

Великі збірні завдяки Лізі Націй зможуть відкривати для себе нових футболістів, давати практику для молоді. Для європейських середняків – це додаткова можливість проявити себе та поборотися за путівку на Євро. Новостворений турнір буде чимось середнім між офіційними і товариськими матчами. Щось подібне відбувається на клубному рівні, коли під час літнього міжсезоння проводять різні матчі.

Суперниками України в Лізі Націй будуть команди Чехії та Словаччини. Вони схожі. Грають у вертикальний футбол із великою кількістю боротьби. Від них не варто чекати видовища. Багато в матчах із цими суперниками буде залежати від наших лідерів. Ярмоленко та Коноплянка зараз грають мало. Потрібно надавати їм ігрову практику в збірній або ставити гравців, які перебувають в кращій формі. Натомість лідери суперників мають хороший тонус. Проте значної переваги не має ніхто. Усі три команди приблизно рівні за класом.

Історія збірної України з футболу почалася у 1972-1973 роках. Ще тоді у складі збірної СССР було 7-8 представників київського "Динамо". Пік нашої збірної припав на 1988 рік, коли команда Валерія Лобановського грала у фіналі Євро. До такого результату ми і повинні прагнути.

Сила тієї збірної була в тому, що Лобановський чітко розставив пріоритети. Зараз же сильна збірна будується через сильний чемпіонат або через підготовку гравців для сильніших чемпіонатів. Враховуючи економічну ситуацію в країні, розраховувати на сильний чемпіонат поки не доводиться. Тому залишається шлях підготовки гравців для інших команд. У нас із цим проблема, бо "Шахтар" і "Динамо" тримають на контракті велику кількість молодих гравців. Більшість змушені або сидіти на лаві запасних, або грати в оренді. Футболісти, які змогли вирватися з цієї системи, показують себе з найкращого боку в Європі. Наприклад, Руслан Малиновський, Євген Макаренко, Роман Яремчук. Вони показали себе в чемпіонаті Бельгії, хоча в Україні були далеко не на провідних ролях. Тому слід обмежити кількість гравців, які можуть перебувати на контракті в одному клубі. Це дозволить збільшити кількість наших футболістів у Європі. Звідси наша країна отримає сильну збірну.

Політику збірної має визначати головний тренер. Тому звільнення помічника Шевченка Руаля Ріанчо мало на що вплине. Я б не став переоцінювати його роль. Попередній досвід показав, що співпраця спочатку Сергія Реброва, а потім і Андрія Шевченка із іспанським фахівцем ні до чого хорошого не призвела. Філософія іспанського футболу не дуже підходить нашим гравцям. Маємо повернутися до першоджерел - Валерія Лобановського. Він на перше місце ставив талант гравця. На друге - його життєву позицію, розуміння для чого той взагалі грає у футбол.

Зараз тренерський штаб збірної України повинен визначитися, що важливіше - тактика чи результат. Тактика – це тільки можливість досягнення результату. Якщо його немає, то красива гра не може бути виправданням. Не зовсім правильно добирати для збірної гравців під власне бачення футболу.

За два роки роботи Шевченка не бачу побудови міцного фундаменту. В перших матчах тренер довіряв молодим - Соболю, Коваленку, Зінченку. Тепер ці гравці мають стати лідерами команди. Де вони зараз? Коваленко та Соболь навіть не отримали виклику до збірної. Таке враження, що тренерський штаб національної команди переоцінює власні можливості. Спочатку потрібно добряче проаналізувати ситуацію, визначити цілі, пріоритети, можливості, а вже потім робити гучні заяви.

Олександр Шовковський став помічником Шевченка. Головний тренер мав би пояснити, для чого запросили колишнього воротаря "Динамо", якими будуть його функції в збірній. Для Албанії, Румунії, Угорщини запрошення екс-гравців без тренерського досвіду є нормальним. Збірну Болгарії очолював Христо Стоїчков, Румунії – Георге Хаджі. Але це ознака невисокого рівня у футболі. Для серйозних збірних така ситуація рідкість.

Олег Федорчук, для Gazeta.ua