Чому Медведчук з'явився саме зараз? "Американська" версія
Росія кроїть електоральне поле України за вигідними для себе лекалами
Нова поява Медведчука викликала у багатьох українців не лише негативні емоції, а й подив. Навіщо він сам виходить або його виходять у публічну сферу?! Безперспективний, здавалося б, варіант у новій Україні.
Сьогоднішня відповідь прес-служби Медведчука на антимедведчуківські заяви та акції активістів наштовхнула на певні міркування. Кум Путіна заявив: "Да, я являюсь для них олицетворением реванша. Но реванша не пророссийского, как пытаются они это преподнести, а антиамериканского". Медведчук, до речі, часто виступає з критикою США. Про що це може свідчити?
Персона Медведчука потрібна Кремлю у виборчих кампаніях-2019, щоб розділити і зіштовхнути в Україні дві суспільні групи: умовно проамериканську і антиамериканську
Цілком ймовірно, що яскрава персона Медведчука потрібна Кремлю у виборчих кампаніях-2019, щоб розділити і зіштовхнути в Україні дві суспільні групи: умовно проамериканську і антиамериканську. Медведчук повинен об'єднати довкола себе антиамериканську групу і постійно генерувати конфронтацію по цій лінії. Те, що він дратує більшість українців, у цій ситуації навіть дуже добре. Кремль не цікавить перемога Медведчука. Москві потрібне зіткнення, конфлікт і хаос в Україні. Чим більше, тим краще. Так вони працюють всюди. Пригадуєте кілька сортів України ще у 2004 році?! Це звідси ж. Що це дає Кремлю, окрім конфронтації? Адже у багатьох українців, народжених ще в Союзі, залишилася периферійна залишкова нелюбов до Дядька Сема.
Отже:
1. Це підігріває маніпулятивну дискусію про те, що Україна керована зовні, а значить слабка і несамостійна держава.
2. Це має бути доказом того, що буцімто Революцію гідності і "війну в Україні" придумали у Вашингтоні.
Це має бути доказом того, що буцімто Революцію гідності і "війну в Україні" придумали у Вашингтоні
3. Тут є чіткий розрахунок на те, що певна частина європейських еліт та спільнот традиційно відчувають до США антипатію. Ці настрої дещо посилилися і отримали додаткове обгрунтування внаслідок дій Трампа. Така реакція часом виглядає занадто неадекватною і авантюрною. Та все ж. Ймовірно розрахунок на те, що антиамериканська прошивка проросійських політиків в Україні цілком можливо мала б зробити їх не такими вже й токсичними для значної частини європейських політиків, які "не люблять Вашингтон". Тож Європа не мала б так сильно опиратися прокремлівському реваншу в Україні. Якщо ці реваншисти так само не люблять Америку.
4. Це омріяне зіткнення проамериканських і антиамериканських (вважай, проросійських) суспільних "армій" на українському майданчику додатково може підкріплювати публічні марення Путіна про глобальний двобій двох наддержав - США і Московії. Інші є маріонетками або приреченими свідками. Україна в цій конструкції - лише один з театрів цього протистояння.
5. Як висновок: у найближчому електоральному рольовому двобої мають зійтися не патріоти і прокремлівські колаборанти, а прихильники Америки і її противники. Росія кроїть електоральне поле України за вигідними для себе лекалами.
