Біла стрічка: світовий символ боротьби з домашнім насильством тепер і в Україні 

Рівні можливості чоловіків та жінок – це ключ до економічного зростання

Гендерна політика в Україні є частиною державної політики та передумовою демократичного розвитку держави. Існує досить багато неурядових організацій та рухів за права жінок. Однією з таких організацій є Громадська організація "Біла Стрічка Україна" - представництво міжнародного громадського руху по протидії насильству щодо жінок та дітей, започаткованого чоловіками в Канаді в 1991 році.

Представництва "Білої Стрічки" ("White Ribbon") існують у більше, ніж 60 країнах, включаючи Україну. Кампанія "Біла Стрічка" символізує намір чоловіків ніколи не чинити, не сприяти чи не залишатися байдужими до насильства проти жінок. Досвід залучення чоловіків до боротьби із насильством проти жінок набуває все більшого розповсюдження у світі. Наприклад, генеральний секретар ООН в 2009 році засновав міжнародну мережу чоловіків лідерів, які протистоять насильству щодо жінок, до якої входять Паоло Коєльо, екс-президент Чилі Рікардо Лагос, міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні, прем'єр Міністр Іспанії Хосе Сапатеро та інші. Білу стрічку щорічно вдягають Девід Бекхем, Пол МакКартни, Джонни Депп, Франсуа Пино та інші.

В Україні громадська організація "Біла стрічка" була заснована в 2014 році Веронікою Марчук, найвідомішою українкою Польщі. З 2016 року організацію очолила Вероніка Мудра, яка є єдиною українкою, яка отримала статус притулку у США по програмі захисту прав жінок.

Біла стрічка в Україні активізувала свою діяльність з грудня 2017 року з моменту прийняття нового закону щодо криміналізації домашнього насильства. З 2018 року до команди "Білої Стрічки України" долучилася національна експертка з гендерної та пенітенціарної політики, яка співпрацює с державними органами щодо впровадження гендерно-чутливих підходів,- Іванна Школьницька.

Серед заходів ГО "Біла Стрічка Україна": загальнонаціональна інформаційна кампанія "Любиш – не бий", День білої стрічки у Верховній Раді України, мистецьки заходи, тренінги, експертні консультації, але найголовніше – розробка програми нової гендерної політики під науковим керівництвом Віри Нанівської та команди Коллегіум Анни Ярославни Схід. Адженда нової гендерної політики України, розроблена ГО "Біла Стрічка Україна" була презентована у Вашингтоні у Конгресі США в березні 2018 року.

Поява світового руху Біла Стрічка як символу боротьби з насильством і дискримінацією щодо жінок є закономірною. Адже історія нашого суспільства перенасичена людськими драмами та насиллям. У процесі своєї еволюції соціум в конфліктних ситуаціях доволі часто застосовував силу. Існує це явище на жаль і до нині. Й найчастіше страждають від цього, на жаль, фізично найслабші, а це як правило, жінки та діти, як найбільш уразливі категорії населення. Кожна третя жінка в світі страждає від насильства! Зокрема, існує модель тріади насилля: чоловіки проти самих себе (що стереотипно відноситься до хибного поняття маскулінності), проти жінок ("б'є значить любить"), та проти людей за расовими та іншими дискримінаційними ознаками. Насильство не повинно виправдовуватися традиціями, культурою або релігією, бо це є порушення прав людини та злочин.

До кінця минулого століття вирішення цього питання на глобальному рівні було відсутнє і лише локальні випадки у певних країнах привертали увагу суспільства до цієї проблеми. Наприклад, скандинавські країни мають високий рівень життя і не в останню чергу за рахунок державної програми боротьби з насильством та забезпечення рівних прав жінок та чоловіків. Зокрема, у Ригсдазі 48% жінок!

Під час боротьби за гендерну рівність головною є не рівність сама по собі, а питання поваги до обох статей та рівність можливостей для самореалізації. Рівність не означає тотожність, тому одним з аспектів рівності, як з боку чоловіка, так і з боку жінки це повага до протилежної статі. За відсутності такої поваги ймовірність виникнення випадків гендерно обумовленого насилля значно зростає. Незважаючи на те, що від насильства можуть страждати й чоловіки, про те кількість таких випадків значно менша, ніж у жінок. Крім того, вони можуть стикатися з такими випадками, що є відповіддю на їх агресивну поведінку чи насилля з їх боку. За даними громадських та міжнародних організацій 90% постраждалих від насильства – жінки.

Тож питання боротьби з гендерно обумовленим насиллям та питання рівності можливостей для жінок і чоловіків має поступово виходити на якісно новий рівень. До пошуку оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми повинні долучатися не лише громадські організації та суспільно активні громадяни, а й представники політичного істеблішменту.

Однією з перших політичних сил, що відгукнулася на пропозицію щодо співпраці у цьому напрямку стала політична партія "Основа", з якою нещодавно було підписано Меморандум про співпрацю. Голова партії Андрій Ніколаєнко висловив бажання поєднати наміри щодо всебічної протидії всім проявам насилля, впровадження принципів гендерної рівності, підвищення спроможності жінок брати активну участь у соціальній, політичній та економічній сферах життя країни, а також підтримки щодо дотримання прав жінок у суспільстві.

Відповідно до Меморандуму співпраця передбачає підтримку ініціатив на місцевому та державному рівнях, поширення інформації про випадки домашнього насильства, питання правової допомоги безпосередньої участі в розробці програм захисту та забезпечення прав жінок, моніторинг випадків порушення прав жінок та підтримку осіб, що потребують соціального та правового захисту, надання всебічної допомоги (психологічної, соціальної, юридичної), поширення інформації про жінок, а також спільну роботу над поліпшенням гендерної політики в Україні. Головними цілями подальшої співпраці є впровадження ґендерних підходів в інституційних структурах, політиці та діяльності державних органів відповідно до міжнародних та національних зобов'язань.

Крім того, як відмітив лідер партії "Основа" Сергій Тарута, рівні можливості чоловіків та жінок – це ключ до економічного зростання, а жіноча роль у становленні української держави та налагодження добробуту є не менш важливою ніж чоловіча.

До речі, саме ця теза є однією з основних у запропонованому мною плані дій щодо нової гендерної політики України. Наразі питання рівних можливостей для чоловіків і жінок є ключовим питанням політичної легітимності суспільства, оскільки ринкова економіка з нерівними можливостями для всіх громадян не лише неефективно функціонує, а й є нестабільною з соціальної та політичної точки зору. На сьогоднішній день в Україні економічно зайнятими є лише 52% жінок у віці 15-70 років, а різниця в оплаті праці чоловіків та жінок в Україні за паритетом купівельної спроможності складає понад 20%.

За даними Інституту МакКінзі, 12 трильйонів буде додано до світового ВВП до 2025 року у разі досягнення рівності трудової зайнятості чоловіків та жінок. Тож наразі в Україні є потужний незадіяний резерв та трудовий потенціал, ефективне залучення якого дозволить реалізувати навіть найсміливіші економічні проекти.