Як їх розпізнати?

Кілька років тому, перестала дивуватися багатьом людським вчинкам. Просто в один момент зрозуміла, що в природі існують люди, у яких немає совісті. Вони не в змозі відчувати почуття співпереживання. Правда для них не абсолют – а та інформація, оприлюднення якої вигідне в даний конкретний момент. Такі люди можуть бути дуже привабливими і володіти неабияким інтелектом.

Психологи називають їх психопатами або соціопатами. Оцінюють, що в будь-якому суспільстві їх не більше 1-2%. Такими типажами зацікавилися ще стародавні греки. Філософ Теопрастус у III столітті до нашої ери писав про "нечистоплотну людину", яка позичає гроші і не віддає, бреше і шахраює, - пише Тетяна Ворожко для "Голос Америки".

Сучасним же гуру в справі вивчення психопатів є канадський психіатр Роберт Харе, автор однойменного опитування для їх виявлення. Ось кілька розпізнавальних ознак психопата, які пропонує Харе. Має безладні сексуальні зв'язки. Промишляє криміналом. Паразитує на рідних і близьких. Володіє поверхневим шармом. Вірить у власні унікальність і зверхність. Не думає про завтрашній день. Будь-яка справа на нього швидко наганяє нудьгу. Бреше і не червоніє. Любить розвести на гроші. Не замислюється про наслідки власних дій. У всіх його бідах завжди винен хтось інший. Не здатний покаятися і виправитися. Черствий душею. Не може себе контролювати, імпульсивний. На нього абсолютно неможливо покластися.

Психопати відрізняються від звичайних людей і на фізіологічному рівні. Боб Харе провів цікавий експеримент у канадській в'язниці. Він давав піддослідним електричний шок (тоді це ще було можна), приєднавши їх до приладів, що вимірюють рівень стресу.

Так от виявилося, що психопати зовсім не напружувалися з приводу больового шоку. Навіть коли цей експеримент проводили повторно і вони точно знали, чого чекати. Не пітніли, у них не частішало серцебиття. До речі, Боб просить цей досвід у домашніх умовах теж не проводити.

У журналі "Наука", куди він надіслав звіт про експеримент, не повірили, що надані ним ЕЕГ головного мозку належали живим людям, пише англійський журналіст Джон Ронсон у книзі "Тест на психопата". Річ у тім, що амігдала, частина головного мозку і лімбічної системи, що бере участь у формуванні емоцій, у психопатів практично не діяла. Головна фізіологічна відмінність психопата від нормальної людини – відсутність страху і тривожності. Вони не думають про наслідки, тому що вони їх не бояться.

Тому в західному світі психопата найлегше знайти в тюрмі. У Великобританії їх там 20%, причому серед тих, хто вчинив особливо тяжкі злочини - 50%, пише Кевін Даттон у книзі "Мудрість психопатів". Виправні роботи на них не діють, їхній рівень рецидивізму, порівняно зі звичайними злочинцями, стратосферний.

При цьому 85% популяції в'язниць володіють так званим антисоціальним розладом особистості. Це ніби як "психопат лайт" – тип, який теж думає тільки про себе, але якісь емоції у нього все-таки є.

Ось, здавалося б, якщо психопатів можна вирахувати по ЕЕГ, по тесту – то чому б не перевіряти всіх і не садити психопатів до в'язниці після досягнення ними 18-річного віку?

Проблема в тому, що серед видатних людей – президентів, телезірок, керівників великих підприємств, хірургів, солдатів спецназу, юристів – теж багато людей з психопатичними рисами особистості. І, якщо вони злочинів не вчиняють, то від них суспільству може бути величезна користь.

Даттон виявив, що більш за все люди з високим рівнем психопатії люблять займатися бізнесом. Чимало їх і в політиці та на телебаченні. А ось серед вихователів дитячих садків, медсестер, терапевтів, народних умільців і робітниць салонів краси людей з неактивною амігдалою практично немає.

І, як переконує автор, щоб досягти успіху в деяких професіях, риси характеру, притаманні психопатам, - величезна підмога. Наприклад, той же хірург. Якщо людина буде відчувати співчуття щодо хворого, переживати, думати про можливі наслідки кожного руху скальпелем, то успішну операцію провести складно. А психопат - чік-чік і готово. А про солдатів спецназу годі й казати.

Проте, у США до питання виявлення психопатів ставляться зі знанням справи. Журнал для кадровиків наполегливо рекомендує своїм читачам простудіювати книгу "Змії в костюмах: Коли психопати виходять на роботу" Пола Бабяка і того ж Харе. В ній детально описується, як відсіяти кандидата, готового піддати ризику всю фінансову систему світу, заради грошей на нову яхту. Оскільки саме це і сталося у 2008-му, можна припустити, що кадровики книгу читали неуважно.

Про те, чому одні психопати стають маніяками-вбивцями, а інші – космонавтами, вчені все ще сперечаються. Одна з версій полягає в тому, що маніяки-вбивці - психопати з важким дитинством. За іншою - "успішні психопати", на відміну від злодіїв-рецидивістів, володіють вродженою внутрішньою дисципліною, а також перебувають у середовищі, яке вимагає певних правил поведінки.

Усі психопати знають, що вони відрізняються від звичайних людей, але змушені вдаватись до мімікрії. Маскуватись - з міркувань пристойності вичавлювати сльозу на похороні й утримувати свій порив поцупити сумочку у розсіяної удови. Якщо суспільство має моральні канони і справедливі закони, то психопати великої шкоди йому не завдають.

Система дає збій, коли психопатам не можна дати ради, вони зосереджуються на самому верху і починають диктувати суспільству свої цінності. Тоді злодійство і паразитичний спосіб життя вважаються не ганебним явищем, а предметом гордості. Тоді вміння визнати свої помилки і вибачитися розглядаються не як сила духу, а як слабкість характеру.

Тоді винними автоматично стають жертви, тому що вони самі дали себе розвести або просто тому, що опинилися не в тому місці у невідповідний час. Тоді абсолютно аморальні дії однієї держави щодо іншої називаються "геополітичними інтересами". Люди можуть і не бути психопатами самі, але в деформованому суспільстві вони будуть приймати і поділяти ці цінності.