Хіба в 2013-му була Україна?
Через 5 років нас дивуватимуть колони "матрешек"
Спало на думку: а уявіть, що ми знову в літі 2013 року.
У Києві на Бессарабській площі стоїть Ленін. На вулиці Липській — Мануїльський. У Дніпропєтровську шпацерують люди по Карла Маркса. А рейсові автобуси рушають і рушають на Кіровоград, Комсомольськ, Котовськ, Артьомовськ і Щорс...
Оце мізерне відтворення української реальності 5-річної давнини переконує: хіба то була Україна? Як можна було в ній жити?
Ще через 5 років ми будемо дивуватися тому, що у Маріїнському парку вдержався так довго Ватутін, а біля Лаври - баба з голодоморним гербом.
А найпаче будемо чудитися, що в столиці по вул. Грушевського - "від" і "повз" ці ідоли рабства - йтимуть і йтимуть колони "матрешек", співатимуть матрьошкині пісні, нестимуть матрьошкіні знаки.
Все, чого торкаються руки лукавих, перетворюється на "матрешек"
Бо все, чого торкаються руки лукавих, перетворюється на "матрешек". Як кришталь на череп'я. Як вино у воду з-під крану.
І прокинувшись від страшного шляху 2013-го, страшного 2018-го (і якогось там іще), ми відпочинемо душею у якихось Горішніх Плавнях. Де ні лєніних, ні ондатріїв, ні ватутіних - але Наша Хата.
