Президент-прагматик і його плювок

Досвід Петра Порошенка говорить йому, що шлях до влади – це не суспільна довіра, а маніпуляції й корупція

Якщо є сукупність фактів, які не піддаються поясненню, то проблема не з фактами, проблема – з їх інтерпретацією. Зрозуміти діяльність президента Петра Порошенка вкрай складно. Але це ще не означає, що в його діях немає певної логіки. Безперечно, вона є. Питання тільки в тому, щоб відкинути упередження, котрі нам заважають зрозуміти саму суть діяльності президента, виявити і чітко сформулювати логіку, якою він керується.

Приміром, важко, з позиції здорового глузду, збагнути призначення Катерини Рожкової на посаду першого заступника голови Національного банку. Це тієї пані Рожкової – найліпшої подруги Валерії Гонтаревої, – котра звинувачується в лобіюванні інтересів "Банку Москви" та російського "ВТБ-банку". Розслідування НАБУ триває. Але політична токсичність громадянки Рожкової не зупинила президента призначити її 16 червня на згадану посаду.

З політичної точки зору, це незбагненно. Порошенко за рік до виборів не лише не позбувся слабкої ланки, а ще більше привернув до неї увагу. Фактично, заклав міну під власний рейтинг. І як це зрозуміти? Де тут логіка? Одначе, напевно, логіка таки є. Ми просто не здатні її побачити.

Або ж – остання подія цього таки штибу. 25 червня рішенням Кабміну на посаду заступника Держрезерву призначено "героя Майдану" Дмитра Булатова. Ділові якості пана Булатова залишімо за дужками. Але є той таки політичний бік справи: розслідування вбивств на Майдані не завершено. Генеральний прокурор остаточно викреслив зі свого лексикону згадку про Майдан. Дедалі гучніше лунають звинувачення в інсценуваннях і маніпуляціях масовою свідомістю. Ще крок і критики цілком зіб'ються на суто російську риторику: державний переворот, узурпація, нелегітимність чинної влади.

Що далі? Помпезне повернення в Київ Віктора Януковича? Чого добивається Петро Порошенко призначенням Дмитра Булатова? Яка його мета? Убивства на Майдані – суцільна біла пляма: речові докази – знищені, висновки криміналістичних експертиз – сумнівні, висновки слідчих органів – фрагментарні. Питання, які ставить суспільство, передусім про "гвинтівку Пашинського", – залишаються без відповіді. І в цій ситуації Петро Порошенко привертає увагу до постаті Дмитра Булатова!

Президент діє всупереч усім політтехнологічним правилам. У ситуації невирішеності найнагальніших суспільно-політичних проблем Петро Порошенко буквально кидає виклик суспільству. Бо призначення одіозних персон на державні посади – Рожкової, котра діяла в інтересах Росії, і Булатова, який є уособленням фальші й шулерства на крові, – це виклик суспільству.

І як інтерпретувати ці дії Петра Порошенка? У них немає раціонального підґрунтя. То що ж є в цих діях? Нічого, крім байдужості до громадської думки. Нічого, крім зневаги до демократії. Нічого, крім цілковитої автаркії політичної кліки, яка дорвалася до влади.

Збоку Петра Порошенка – це прояв зневаги до суспільства і факт цілковитої впевненості в тому, що влада в цій країні здобувається недемократичним шляхом. Але найбільший жах у тому, що це нехтування думкою народу та демократією – цілком раціональне й базується на безпосередньому досвіді Петра Порошенка. І в цьому сенсі, наш президент – прагматик.

Плювати він хотів і на розслідування НАБУ і на громадську думку. Весь досвід Петра Порошенка говорить йому, що шлях до влади – це не суспільна довіра, а маніпуляції, не комунікація з громадськістю, а залякування, не діяльність в інтересах суспільства, а корупція як засіб здобуття ресурсів з метою подальшого здобуття влади. Це і є досвід Петра Порошенка. Він діє і діятиме в рамках свого досвіду. І усвідомлення цього прагматизму Петра Порошенка по-справжньому жахає.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua