Зовнішня політика Тимошенко нереалістична і наївна

Лідерка "Батьківщини" почала свою виборчу кампанію

Юлія Тимошенко заявила про свою підтримку приєднання України до ЄС і НАТО під час конференції 15 червня. Фактично вона стала початком її виборчої кампанії. Тимошенко зазначила, що "майбутнє України знаходиться у об'єднаній Європі" в якості "повноправного члена Європейського Союзу і НАТО".

Багатовекторний підхід Тимошенко до зовнішньої політики надто строкатий і навряд чи працюватиме на практиці. "Захід" – одне ціле, і не можна вибирати, з якими організаціями й інституціями співпрацювати, а з якими ні. Запровадити реформи, які Тимошенко і її партія "Батьківщина" не підтримує, рекомендує не лише МВФ, а і Євросоюз, США, Канада і європейські держави (тобто той самий Захід).

Підтримка членства України в ЄС і НАТО з боку Тимошенко суперечить її критиці МВФ, Світового банку та подібних західних інституцій. Саме їх Тимошенко має на увазі, коли говорить, що "щодо України здійснюється зовнішнє управління через керованих і підконтрольних українських високопосадовців, унаслідок чого відбувається фактична узурпація суверенітету України". "Сьогодні глобальні клани світового фінансового простору вдерлись у наш НБУ, міністерства і відомства, і мінімум на 60% узурпували суверенітет України. Така політика зовнішнього управління проводиться через маріонеткове керівництво України", – додає Тимошенко.

Строката природа зовнішньополітичних підходів Тимошенко стає зрозумілою з її слів: "Всі, хто сидить у політичних колах і за політичними партами у парламенті, чітко знають про те, що мова не йде про друзів України – США і ЄС". Однак і ЄС, і МВФ підтримують реформи в Україні, яким Тимошенко та її партія "Батьківщина" протистоїть.

Тимошенко також згадала про необхідність "спиратися на власні сили", використавши традиційну риторику популістів націоналістичного ґатунку з України та інших країн Європи. Вона зауважила: "Українці щодо вирішення внутрішньодержавних болючих питань повинні розраховувати лише на власні сили". Тимошенко також попередила українців, що їм слід "нарешті зрозуміти, що в цьому жорсткому, конкурентному, глобальному світі, щоб вистояти, ми мусимо покладатися лише на себе". Це дуже нагадує "оновлену" версію старої ідеї про третій шлях України.

Характерно, що критика "корумпованих" еліт, які працюють на Захід і проти власного народу, з боку Тимошенко практично нічим не відрізняється від типового поблажливого ставлення Росії до України. Тимошенко, зокрема, зазначила: "Якщо ми не припинимо цю "доброзичливість", яка руйнує Україну в тому числі через маріонеток у парламенті, то в України не буде майбутнього". Росіяни, натомість, переконані, що українці прагнуть приєднатися до Росії й інтегруватися до "русского мира", однак їм заважають олігархи – зрадники і представники "п'ятої колони", яким платить Захід. Часом російська інформаційна війна представляє всіх українських олігархів євреями, які від імені Заходу контролюють Україну, ховаючись за своїми українськими іменами.

Тимошенко варто більше наголошувати на своїй відданості членству України в ЄС і НАТО.

Під час її перебування на посаді прем'єр-міністра протягом 2007–2010 років її підтримка НАТО не була аж такою вираженою. У 2008 році президентові Віктору Ющенку та голові Верховної Ради Арсенію Яценюку довелося тиснути на Тимошенко, аби змусити її підписати відкритий лист до Бухарестського саміту НАТО із закликом надати Україні перспективу членства в цій організації. Пізніше того ж року Тимошенко вирішила не засуджувати вторгнення Росії в Грузію (на відміну від Ющенка, який відвідав Тбілісі, аби висловити свою підтримку). Тому коли під час нещодавньої конференції Тимошенко згадала про підписаний нею у 2008 році відкритий лист, вона була нещирою.

До цього варто додати повну наївність і брак розуміння міжнародних відносин із боку Тимошенко. Її твердження про те, що Порошенко заважає вирішенню конфлікту на Донбасі, бо він і його соратники заробляють гроші на війні, зовсім не відповідає дійсності. "Мир потрібен Україні як повітря. Війна перетворилася в ширму для прикриття корумпованої, безглуздої політики влади, у найбільший заробіток для декількох людей. Це те, що сьогодні стримує мирний процес і не дає можливості вести реальні переговори", – заявила Тимошенко.

Водночас вона ніколи не відвідувала лінію фронту, і тому її слова на конференції виглядають особливо цинічно: "У жодному випадку, не можна забути і про тих, хто поклав своє здоров'я, життя на фронтах у боротьбі проти агресора".

Аналіз війни з боку Тимошенко також засвідчив, що вона не наважилася засудити Володимира Путіна за анексію Криму та військову агресію проти України. У цьому вона нагадує іншого популіста – президента США Дональда Трампа, якому також важко критикувати Путіна.

Якби Тимошенко була чесною, вона би визнала, що війна в Україні триватиме довго, адже джерелом агресії Росії є її національна ідентичність, зокрема відмова Москви визнавати українців окремим народом, а Україну незалежною державою, яка має право самостійно визначати своє майбутнє. Це означає, що війна не обмежується Путіним, бо навіть тоді, коли він уже не буде президентом, росіяни думатимуть про українців те саме. Росіяни, у тому числі "опозиціонери" Олексій Навальний і Михайло Ходорковський, здебільшого підтримують анексію Криму.

Тимошенко наголосила, що треба "думати про Донбас не як про окуповану територію, а як про українську землю", а також пам'ятати про 2 мільйони біженців, які "свій захист та майбутнє шукали в Україні" й тим самим спростували міфи про "проросійський Донбас". Однак вона забула, що була відсутня під час голосування за визнання російської агресії на Донбасі в парламенті.

Пропозиція Тимошенко повернутися до Будапештського меморандуму сміховинна й несерйозна. Будапештський меморандум помер, коли Росія – один із трьох його підписантів – анексувала Крим. З оглядом на минуле Україна дійсно відмовилася від ядерного арсеналу в обмін на нічого не варті "гарантії безпеки". У цьому історія з Україною відрізняється від нинішньої ситуації з Північною Кореєю. Лідер Північної Кореї має привід для торгу – ядерну зброю, тоді як Україна відмовилася від неї ще два десятиліття тому.

Тарас Кузьо, для Gazeta.ua