Нейтралітет? Ніколи знову

Головним гарантом національної безпеки України є й будуть її Збройній сили

Державний діяч часів Американської революції Олександр Гамільтон: "Держава повинна бути сильною навіть, щоб бути нейтральною".

Сьогодні часто не спрацьовують традиційні механізми міжнародної взаємодії і звичні, сторіччями випробувані, підходи до світових проблем. Цим користуються невдоволені існуючим станом справ. Ті, хто прагне його ревізії на свою користь. І застосовують ці ревізіоністи не лише грубу силу, але й так звану "м'яку". Задля дезорієнтації опонента ці країни часто використовують дипломатичні хитрощі і прийоми, начебто вигідні адресатові.

Дивно, але й у ці дні знаходяться ті, хто не втомлюється пропонувати Україні так званий "нейтральний статус" і якійсь нові "міжнародні гарантії безпеки". Такі ідеї містяться не тільки у низці матеріалів в останньому, спеціальному номері з української тематики журналу "Росія в глобальній політиці". А й розглядаються серед можливих варіантів для України у нещодавній експертній доповіді американської корпорації RAND щодо майбутнього так званої "проміжної Європи".

Начебто й не було в нас окупації Росією Криму та нехтування Москвою Будапештським меморандумом 1994 року і сотнями інших українсько-російських документів.

Начебто немає у Росії впливових сил, які відкрито говорять про неприйнятність незалежності нашої держави.

В якості можливого прикладу Україні часом пропонують Австрію. Та отримала свій нейтральний статус 15 травня 1955-го внаслідок підписання з СРСР, США, Великою Британією, Францією договору про відновлення незалежної Австрії. А 26 листопада того ж року Відень прийняв закон про нейтралітет. Зобов'язався не вступати в жодні військові союзи, не допускати створення на своїй території іноземних військових баз.

Не треба бути визначним експертом, щоб зрозуміти: будь-які аналогії між сучасною українською ситуацією та австрійським прикладом ігнорують історичні й геополітичні реалії. Достатньо поглянути сьогодні на мапу Європи, щоб пересвідчитися у відсутності загрози для Австрії з будь-якого боку.

Нам цікавим і, головно, пізнавальним є приклад Бельгії. Її гарантії про вічний нейтралітет підписали великі європейські держави – Британія, Франція, Росія, Австрія та Пруссія у 1831 році.

Однак Бельгія, перебуваючи поруч з агресивною Германською імперією і Третім Рейхом двічі - в 1914 та 1940 роках - опинялася у ситуації, коли гарантії її нейтралітету брутально і цинічно порушували. І це при тому, що у міжвоєнний період їх щонайменш двічі офіційно підтверджувала Німеччина: 30 січня 1937 року та 28 квітня 1939-го.

Щоправда, між тим, 24 серпня 1938 року, Гітлер, як згодом стало відомо з таємних нацистських документів, вже цікавився думкою армії стосовно умов окупації Бельгії. Та й напав він на цю невелику країну лише, щоб начебто "захистити її нейтралітет".

Висновки для Києва напрошуються самі собою:

У нинішніх умовах значної нестабільності в міжнародних відносинах та послаблення ролі ООН, безпеку України не можна будувати лише на папері. Хоч би які підписи стояли на ньому.

Всерйоз покладатися на будь-які так звані "міжнародні гарантії безпеки" - це безвідповідально витрачати і час, і ресурси, а також опинитися у полоні ілюзій. А це вкрай небезпечна річ. Україна у цьому наочно пересвідчилась у 2014 році.

Головним гарантом національної безпеки України є й будуть її Збройній сили, що матимуть довіру народу, необхідний потенціал і зможуть самостійно або у взаємодії з арміями країн-партнерів дати адекватну відповідь будь-якому агресорові.

Олег Бєлоколос для Gazeta.ua