Чому субсидії – зло?

Пошесть розростатиметься. Ціна на газ для населення може зрости на 70%

Субсидії – вимушена необхідність, з якою звикло миритися українське суспільство. Те, що мислилось як короткотерміновий захід для підтримання незаможних громадян в умовах підвищення комунальних тарифів, перетворюється на загальний феномен, і починає визначати соціальне обличчя суспільства.

Довго нинішня практика субсидування існувати в Україні не може, адже вона розкладає суспільство зсередини.

Наприклад, щоб одержувати субсидію ти повинен мати дохід нижче визначеної межі. Водночас, якщо будеш одержувати вищий, то ти і за комуналку не зможеш заплатити, і прожити нормально – теж.

Це створює ситуацію, в якій соціальний паразитизм – найбільш раціональна стратегія виживання. Навіщо влаштовуватися на роботу, якщо це лише призведе до втрати субсидій?

Соціальний паразитизм – найбільш раціональна стратегія виживання. Навіщо влаштовуватися на роботу, якщо лише втратиш субсидію?

По-друге, це сприяє закріпленню "тіньового ринку праці" як норми. Навіщо влаштовуватися офіційно, якщо так ти втратиш субсидії? А якщо і влаштовуватися – то лише на мінімальні ставки. Не важко припустити, які це може мати негативні наслідки для суспільства. Зокрема, у плані оподаткування.

Зрештою, суто психологічно це привчає громадян до пасивності, безініціативності, відсутності турботи про власне майбутнє.

Привчає до пасивності, безініціативності, відсутності турботи про власне майбутнє

Очевидно, що зараз ніхто жодні субсидії не скасує, адже це призведе лише до тотальних невиплат та колапсу житлово-комунального господарства. Водночас, треба щось змінювати з самою системою субсидування. Закладати основи того, щоб завтра її можна було скасувати. Інакше – Україну чекатиме неминучий крах.

Тут варіантів може бути лише два. По-перше, підвищення доходів громадян. При чому – радикальне. Зміна усієї системи оплати праці, відмова від радянських "тарифних сіток" та інших принципів. Звісно, це теж одразу не відбудеться, адже зарплати на виробництві мають зв'язок із продуктивністю праці. Але зрештою це відбудеться, бо часи "дешевої робочої сили" в Україні минають, а Польща та Чехія все сильніше "манять" українських робітників своїми зарплатами.

Часи "дешевої робочої сили" в Україні минають, а Польща та Чехія все сильніше "манять" українських робітників своїми зарплатами

Але вже зараз можна вирішити бодай одну задачу – не допустити подальшого галопуючого зростання тарифів, яке неминуче призведе до розповзання "субсидієвої виразки".

Ціна на газ для населення може зрости на 60-70%, повідомив голова Нацкомісії з державного регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг Дмитро Вовк. А це вже – дуже серйозно. Якщо це станеться – ми можемо перейти "точку неповернення".

Але звідки береться ця ціна? Нам кажуть про "ринок", і це – правда. Але проблема в тому, що до ринкової ціни у сфері газопостачання завжди додається в українських реаліях корупційна складова. Класична схема – т.зв. "балансування газу".

До ринкової ціни у сфері газопостачання завжди додається в українських реаліях корупційна складова

Отже, НАК "Нафтогаз України" за контрактами з підприємствами теплокомуненерго (ТКЕ) повинен поставити їм газ за ціною 5 930,4 за тис. куб. Факт поставки підтверджує лише підписаний обома сторонами акт прийому-передачі газу. При цьому тарифи на тепло розраховані виходячи з того, що ціна газу для тепла і гарячої води становить саме 5 930,4 грн за тис. куб. Змінюється ціна – має змінюватися тариф. Але як може змінитися фіксована ціна? Дуже просто! Приміром, підприємство ТКЕ отримує газ, підписує акт його прийому-передачі з ціною 5 930,4 грн за тис. куб. і передає документ на підпис в "Нафтогаз". Але в правових нормах нічого не вказано, що робити, якщо "Нафтогаз" не підпише цей документ. Але після цього спожитий підприємством ТКЕ газ "зависає", адже немає документального підтвердження, хто ж його поставив і кому. А якщо "газу немає", то його треба "одержати", чи не так? Тому "Укртрансгаз" (оператор газотранспортної системи) поспішає задокументувати "завислий" газ як небаланс. Щоб закрити "небаланс", він починає "балансування". Це - докупівля "небалансного газу" "Уктртрансгазом" за ринковою ціною.

Наприклад, у 2016 році дірку небалансу по ТКЕ закрили газом, купленим у "Нафтогазу" за ціною 9 557 грн за тис. куб. У квітні 2018 року - 10 614 грн за тис. куб. Згодом "Укртрансгаз" виставляє рахунки за оплату балансування не тільки з ринковою ціною газу, але і з коефіцієнтами від 1,2 до 2. Після чого вартість газу для ТКЕ виростає втричі, у порівнянні з вказаною у контрактах з "Нафтогазом". От вам і підстава для підвищення!

Нас готують, що пошесть субсидій розростатиметься і далі

Ще одна схожа "махінація" - спроба стягнути з облгазів "плату" за користування газоросподільчими вузлами, які згідно до законодавства не можуть бути у іншій власності, окрім державної, а тому і орендуватися не можуть. Відповідно, ними можна користуватися лише на умовах оплати амортизації, що і робилося донедавна. Очевидно, єдина мета всіх цих ігор з газорозподільчими вузлами – створення завуальованих умов для чергового підвищення тарифів. Адже якщо облгази вдасться примусити платити оренду, то робитимуть вони це шляхом підвищення тарифів для громадян.

Очевидно, нас готують, що пошесть субсидій розростатиметься і далі.

На практиці це означатиме:

- зростання навантаження на тих, хто працює офіційно та легально;

- перехід більшості громадян на "нелегальне становище";

- подальша маргіналізація суспільства.

Стратегічно - лише суттєве підвищення офіційних доходів громадян, у тому числі, і встановлення мінімальної погодинної оплати

Очевидно, так тривати не може. Стратегічно це може означати лише суттєве підвищення офіційних доходів громадян, у тому числі, і встановлення мінімальної погодинної оплати.

Тактично нам треба стримати розростання субсидій бодай зараз, а зробити це можна лише протидією тіньовим схемам в газовій сфері.

Петро Олещук, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода