Путінський порядок денний Четвертої світової війни

Ядерний терорист зітканий із жахливих комплексів

Російський політик Григорій Явлінський опублікував кілька різко критичних статей про глухий кут російської зовнішньої політики. Про її небезпечне сповзання до глобального зіткнення, яке здатне знищити Росію і решту світу, – пише Андрій Піонтковський для "Радіо Свобода".

Наполегливість його попереджень викликала у мене відчуття, що його тексти - результат не тільки серйозного наукового аналізу, але і володіння якоюсь ексклюзивною інформацією про ментальний стан російського керівництва. І для мене не став сенсацією зміст його розмови з Путіним, яким Явлінський поділився днями:

- Володимире Володимировичу, ви розумієте, що ми наблизилися до війни?

- Так. І ми в ній переможемо.

Професійні ненависники Явлінського звинувачують його у свідомій участі в путінському ядерному шантажі. Що означає участь?! Я переконаний в автентичності приведеного ним діалогу. Так, відповідь Путіна - це ядерний шантаж. Це навіть нова більш просунута його стадія. Так, Путін свідомо виголосив ці слова, і він хотів, щоб Явлінський транслював їх світу. Путін хотів, щоб світ знав: його не лякає війна і вважає, що в ядерній війні може перемогти.

Явлінський зобов'язаний був нам це повідомити. Стан російського пацієнта - найважливіша інформація для всього світу.

У своїй знаменитій кримській промові 18 березня 2014 року хороший Путін втілив смутні колективні геополітичні фантазії російської політичної "еліти" в чіткі концепти: роз'єднана нація, збирання споконвічних земель, "русский мир". Так сформували порядок денний Четвертої світової війни. І це не порядок денний збереження статус-кво. Навіть найскромніша практична реалізація амбітної ідеї "збирання російських земель" зажадає зміни державних кордонів, принаймні, двох країн-членів НАТО - Латвії та Естонії.

І які ж інструменти, крім своєї знаменитої "духовності", могла б використати для успішної конфронтації з блоком НАТО держава, яка в рази поступається Альянсу економічним розвитком, науково-технологічним рівнем, потенціалом конвенціональних збройних сил? Тільки ядерну зброю. Але, запитаєте ви, хіба не загальновідомо, що в сфері ядерних озброєнь Росія і США, як і півстоліття тому, знаходяться в патовій ситуації доктрини взаємного гарантованого знищення, отже, ядерний фактор можна виключити зі стратегічних розрахунків.

Це зовсім не так. Ядерна стратегія це не сухий математичний аналіз сценаріїв обміну ударами, а багато в чому драматичний психологічний поєдинок.

Путінський порядок денний Четвертої світової війни не ставить собі за мету знищення США, чого можна було досягнути тільки ціною взаємного самогубства. Цей порядок денний поки значно скромніший: розширення "русского мира", розпад НАТО, дискредитація і приниження США як гаранта безпеки Заходу.

Розглянемо у цьому контексті один обговорюваний серед експертів можливий сценарій епохи Четвертої світової війни. Наприклад, у 2014 році російськомовні жителі Нарви (Естонія) проводять референдум про приєднання до "русского мира". Для реалізації підсумків їх вільного волевиявлення на територію Естонії вводять озброєних до зубів "зелених чоловічків", які діловито розставляють нові прикордонні знаки. Які будуть в цій ситуації дії НАТО?

Згідно ключової статті 5 статуту цієї організації, всі його держави-члени повинні надати Естонії негайну військову підтримку. Деякі з цих держав мають технічну можливість елімінації прибульців протягом півгодини засобами дистанційного вогневого впливу. Відмова союзників Естонії виконати свої зобов'язання стане подією історичного значення: означатиме принизливий кінець НАТО, вихід США зі світової арени і повне політичне домінування путінської Росії не тільки в ареалі "русского мира", а й на всьому європейському континенті. Саме цей результат потрібен Кремлю, а не якась там Нарва і тим більше не її пасіонарні російськомовні жителі. І, тим не менш, відповідь на питання - чи буде НАТО захищати Естонію в разі спроби її зґвалтування сусідньою супер'ядерною державою? - зовсім не очевидна.

А ось Путін знає, що вони знають, що якщо прийдуть на допомогу Естонії, то він може відповісти дуже обмеженим ядерним ударом: знищить, наприклад, дві європейські столиці. І поставте тепер себе на місце тодішнього президента США лауреата Нобелівської премії миру Обами. Він буде єдиним, хто якось може втрутитися в конфлікт навколо нікому в США невідомого містечка Narva. А вся прогресивна американська громадськість дружно кричить йому під руку: "Ми не хочемо вмирати за f *** Narva, Мr. President!".

До речі, такої ж думки дотримується і переважна більшість жителів Німеччини, де недавно провели опитування на тему: "Чи повинна буде ФРН виконати свої союзницькі зобов'язання по відношенню до Естонії в разі її військової конфронтації з Росією?". 70% миролюбних німецьких громадян відповіли твердим Nein: Німеччина повинна зайняти нейтральну позицію в цьому конфлікті.

Путін давно спостерігає за своїми західними партнерами і глибоко зневажає їх. А як ще ставитися до них, якщо канцлери і прем'єри великої Європи шикуються в чергу послужити холуями на його газоколонках за жалюгідну винагороду в 2 мільйони євро на рік? Путін переконаний, що переграє їх в потенційних військових конфліктах, які виникнуть на шляху реалізації його великої ідеї "русского мира", незважаючи на те що Росія дуже поступається НАТО в області звичайних озброєнь і не перевищує США в ядерній сфері. Духом ми візьмемо. Духом і нахабством.

Що сталося за останні чотири роки? Колективний західний Чемберлен, повільно розвертаючись, зробив свій перший крок у відповідь на наростаючий ядерний шантаж Москви. Ядерну риторику Кремля, спрямовану на підрив ключової статті 5 статуту НАТО, почули, проаналізували і прийняли до уваги. Члени Альянсу домовилися про розміщення на постійній основі на території країн Балтії символічних контингентів НАТО, включаючи американських військовослужбовців. Розміри цих контингентів не мають визначального значення. Вони не здатні на наступальні дії. Розрахунок НАТО був на те, що їм не доведеться брати участь і в оборонних операціях. Принциповий сам факт присутності жменьки американських солдатів і офіцерів в балтійських країнах. Вони - живий щит стримування, заручники-смертники, якщо хочете.

Весь задум кремлівських шантажистів будується на тому, що, закинувши в балтійські країни "зелених чоловічків" і розмахуючи ядерною дубинкою, вони залякають і паралізують Європу і США питанням: "Ви готові померти за Нарву?". Символічна присутність американських військовослужбовців в районі Нарви психологічно розвертає ситуацію на 180 градусів. Тепер поява там першого "ввічливого чоловічка" автоматично означає вступ Російської Федерації у війну з США. Чого саме і прагнув уникнути Кремль своїм ядерним шантажем.

Багатьом спостерігачам здавалося тоді, що цей крок зупинить кремлівських авантюристів. Ні, після деякого замішання, гібридна психологічна війна відновилася. Путінське впевнене "Так. І ми в ній переможемо" означає, що і сьогодні він на 90% впевнений, що Захід злякається його загрози "ядерної ескалації заради деескалації" і відступить. А якщо не відступить відразу, то з 99% ймовірністю відступить і не відповість після першого ж ядерного удару. З такими шансами - або, точніше, з такими уявленнями про свої шанси - азартні персонажі охоче грають у Володарів світу.

Путін не раз і не два малював у своїх виступах і відеоінтерв'ю апокаліптичні картини нанесення ядерного удару. І міркує він про це з явним прагненням. Судіть самі, подивившись уважно, наприклад, на обличчя президента Росії в фільмі "Миропорядок 2018": він заявляє Соловйову, що не потрібен йому Світ без Путіна при владі. Так, саме без Путіна при владі. Пояснив же нам Володін, що Росія сьогодні - це і є Путін при владі.

Йдеться про потенційного ядерного терориста, який взяв у заручники населення своєї і багатьох інших країн. З ним треба розмовляти. Але дуже відверто, предметно і зрозумілою для нього мовою. Так, у нього було важке дитинство. І юність, і зрілість теж. Путін весь зітканий із жахливих комплексів.

Збігом обставин на чолі Росії (далеко не в перший раз) стає чоловік, який керується своїми психологічними комплексами і переслідує абсурдні зовнішньополітичні цілі, які не тільки нічого спільного не мають із забезпеченням безпеки країни, а й ставлять під загрозу саме її існування. Якщо, звичайно, країна дійсно ще існує, а не бовтається підвішеною на чекістському гаку.

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Текст скорочений