Нам потрібен Сенцов

Путіну він необхідний живий, а Порошенка влаштував би мертвий

14 травня Олег Сенцов, запроторений російськими окупантами до колонії в Якутії, оголосив голодування. Сьогодні 21 травня. Його голодування триває вже 7 днів.

Олег Сенцов – ідеаліст, у найгіршому значенні цього слова. Живучи в Україні, про яку ми все знаємо, він вірив, що в цій країні можна писати сценарії і знімати кіно: і він це робив. Він вірив, що в цій країні, враженій апатією та меркантильністю, є сенс писати оповідання та романи: і він писав. Він вірив, що в цієї країни є майбутнє, а народ цієї країни здатен на диво – вирватися з тенет пострадянської архаїки й жити не на цвинтарі ілюзій, а суголосно з цивілізованим світом: і він брав участь у Майдані. Він вірив, що в супереч волі продажних політиканів, які закликали "не піддаватись на провокації", можна врятувати і Крим, і честь цієї країни: і він організовував у Сімферополі акції на підтримку єдності України. Тоді, в 2014 році, Сенцов був не потрібен українській владі й небезпечний для російських окупантів: арешт, фальсифіковані звинувачення, вирок – 20 років ув'язнення. Його не обміняли, за нього не боролись, його покинули. Він залишився сам.

Він ідеаліст. Він переступає через обставини й іде за своїм ідеалом; він завжди так робив. Він вірний собі: він – Олег Сенцов, – коли з ним його ідея, сильніший за всі обставини. Тепер він оголосив голодування й вимагає визволення з російських катівень усіх українських в'язнів. Що тут скажеш: ідеаліст – у найгіршому значенні цього слова; його ідея дорожча йому за його життя.

Його голодування триває вже сім днів. Я знаю, що це таке, – пише Семен Глузман, який пройшов усі жахи радянських таборів. - Він молодий і емоційний, думає, що зможе подолати Путіна, я теж думав, ніби зможу перемогти Брежнєва: не зміг, але вижив. Глузман знає про що пише. Він голодував двічі: 112 і 114 днів, і бачив наближення смерті. Глузман пише без патетики. Так пишуть про буденний досвід: дещо іронічно й зі знанням усіх обставин. Сенцова годуватимуть примусово: вставлятимуть у горло розширювач, від цього він втратить усі зуби, але він молодий, якщо виживе, вставить собі нові.

Володимира Буковського годували катетером через ніс: проштовхували в ніздрю шланг зі сталевим набалдашником, і кожна така процедура до кістки зішкрібала слизову носа. Маніпуляцію проводила лікар КДБ. Під час енної процедури, коли обличчя Буковського вже було суцільним кривавим місивом, нерви здали в охоронців: навіщо так знущатися над людиною?!. Жінка-лікар розплакалась: я не хочу опинитись на його місці. Так, звісно, вона хотіла залишатися на своєму місці.

Минуло сім днів. Путін, мабуть, ще не вирішив, як годувати Сенцова: розширювачем через горло, чи катетером через ніс. Путін – КДБешний вишкребок – теж хоче залишатися на своєму місці. Мертвий Сенцов йому не потрібен. Йому потрібен живий Сенцов – хай покалічений, хай беззубий, хай на межі смерті, – але живий.

Порошенка цілком влаштував би мертвий Сенцов. А ще Порошенку потрібні клоуни, пише блогер Олена Ксантопулос, і того – Сенцов був і залишається нецікавим нашому політичному кодлу. Сенцов – справжній, а такі непотрібні в партійних списках і про таких не говорять у Раді Європи. Нашим політиканам потрібні не люди, а ширми – галас і подвиг у прямому ефірі – шумок, під який можна було б красти.

Сенцов – не актор, він письменник і кінорежисер. Він не підписувався на чужі ролі. Він сам пише собі роль. Я не знаю, який фінал замислив Сенцов.

Я хочу, щоб він вижив. Вижити Сенцов може, лише повернувшись до України. Він не потрібен політиканам, але потрібен нашій країні – всім нам. Ми втратили Стуса, але маємо Медведчука. Не повторімо цієї помилки. Зробімо так, щоб світ говорив про Сенцова. Зараз має значення кожен голос на його порятунок. Не мовчімо.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua