Як олігархи заробляють нечесні мільярди на газопостачанні

Заборгованість у ЖКГ — чи є підстави для чергової "зради"?

Критики тарифів на газ та тепло спробували розігнати чергову зраду. Підставою стали дані по оплаті комунальних послуг за перші три місяці року. Заборгованість виросла на 10,3 млрд грн до 42,7 млрд грн.

Для критиків нинішніх тарифів — це ще одна підстава казати, що вони завищені і населення не може їх оплачувати.

Щоб розібратися, наскільки обґрунтовані подібні заяви, необхідно дивитися на ситуацію не станом на якусь дату, а за період.

По-перше, в період опалювального сезону заборгованість зростає. Причиною цьому є неповна оплата послуг ЖКГ з боку населення, яку воно потім поступово погашає протягом весни та літа, та затримка з перерахуванням виробникам житлово-комунальних послуг коштів по субсидіям із держбюджету.

По-друге, цього року, на відміну від попереднього, березень був холодним, а тому обсяг витрати за тепло та газ були суттєво більшими. Виходячи з цього, сума комунальних витрат та показники заборгованості за послуги ЖКГ за підсумками трьох місяців 2018 року вищі ніж торік. Так, у 2017 році, за підсумками першого кварталу, рівень оплати населення склав 85%, тоді як у 2018 році - 75%. При цьому за березень минулого року надійшла оплата у розмірі 122% (тобто платили не тільки за березень, але і погашали заборгованість за попередні місяці). Водночас за березень 2018-го сплатили лише 81% від виставлених платежів.

Якщо дивитися лише на ці дані, то можна кричати по чергову зраду. Але якщо порівняти рівень оплати комунальних послуг у цілому за попередні роки, то картина інша. Так, за підсумками 2016-го, загальний рівень оплати послуг ЖКГ склав 83%. Торік вже дорівнював 88%.

Але ще цікавіша буде картина стану оплати, якщо подивитися в розрізі послуг.

Так у 2016 та 2017 роках за газопостачання сплатили відповідно 75% та 81%, опалення та постачання гарячої води — 86% та 94%, постачання холодної води та водовідведення — майже 100% та 96,5%, утримання будинків та прибудинкових територій — 97% та 94%, вивезення побутових відходів — 95% та 94%.

Отже рівень оплати всіх житлово-комунальних послуг, за виключенням газопостачання, цілком пристойний. І він точно не дає підстави казати про катастрофу з комунальними платежами.

Причому, якщо вивчати рівень оплати за газ по регіонам, то з'ясується, що там існують дуже суттєві відмінності. Найбільш показові дані, наприклад, по Житомирській та Сумський області. У першій рівень оплати за газ за підсумками 2017 року склав майже 110% (Держкомстат зазначає, що за рахунок погашення боргу попередніх періодів). Водночас у другій області — лише 45%. Що важко списати на незрівнянно нижчий рівень доходів мешканців Сумської області. Очевидно, непроведені з держбюджету платежі субсидій на користь сумських газопостачальників відображаються як заборгованість за поставлений газ.

Але якщо все ж таки визнати, що рівень оплати за тепло і особливо за газ недостатній, тоді варто звернути увагу на деякі проблемні питання та управлінські помилки при визначенні порядку оплати саме цих послуг.

Відмінивши повністю платежі за теплопостачання в умовно літній період створили декілька проблем. По-перше, це призвело до дуже значного зростання розміру оплати послуг ЖКГ в опалювальний сезон. Що, з одного боку, суттєво відображається на матеріальному становищі багатьох родин саме в період оплати за тепло і тягне невчасну оплату послуг. З іншого — це провокує до значного зростання необхідних бюджетних коштів на житлово-комунальні субсидії. Бо в опалювальний сезон співвідношення доходів населення та витрат на послуги ЖКГ стрімко погіршується.

По-друге, витрати на утримання тепломереж у літній період залишаються значними, особливо з урахуванням ремонтів та підготовки до опалювального сезону. Тому постачання гарячої води для підприємств теплокомуненерго стає відверто збитковим. Що призводить до припинення постачання гарячої води. Під будь-яким приводом. Тепловикам вигідніше не отримувати кошти за непоставлену гарячу воду ніж нести збитки від надання цієї послуги.

Враховуючи це, нагальним є прискорення процедури розділення платежів безпосередньо за теплоносій та абонплати за підключення тепломереж. У цьому випадку платежі за послуги теплопостачання в опалювальний сезон суттєво скоротяться, натомість не значно, але зростуть у літній період. Це вирівняє фінансовий стан домогосподарств протягом року, зменшить рівень простроченої заборгованості за послуги ЖКГ, особливо під час опалювального сезону, а також скоротить бюджетні видатки на житлово-комунальні субсидії.

Нагальним є розділення платежів безпосередньо за теплоносій та абонплати за підключення тепломереж

У ситуацію з газопостачанням населенню є інша серйозна проблема. Не секрет, що до 2015 року надзвичайно велика різниця ціни на газ для населення та комерційних підприємств (у деякі періоди до 10 разів) породжувала фантастичні можливості для корупції та зловживань з боку газопостачальних підприємств (обл- та міськгазів), які належать олігархам. Відсутність реальних даних про обсяги споживання газу домогосподарствами дозволяло списувати дешевий газ, як спожитий населенням. А фактично його перепродавати комерційним структурам. Це призводило до щорічних мільярдних (у доларах) прибутків власників цих газопостачальних організацій. Частину коштів вони потім направляли на підкуп високопосадовців, від яких залежало збереження таких можливостей для збагачення.

Дуже суттєве зростання цін на газ для населення значною мірою скоротило можливості для подібних оборудок, але не прибрало їх. По-перше, попри економічну логіку газ для населення продається дешевше ніж для комерційних структур. Так, наприклад, витрати на постачання одного мільйона кубів газу якомусь підприємству буде значно меншими, ніж продаж десяткам тисяч домогосподарств.

Така невідповідність цін зберігає можливості використовувати стару схему, заробляючи на різниці цін.

По-друге, в державі і далі відсутнє уявлення про реальні обсяги газу, що споживається населенням. Вся база даних про домогосподарства-абонентів зберігається у газопостачальних компаній. В межах реформи газового ринку обл- та міськгази розділили на газорозподільні та газопостачальні компанії. Але власники у них залишились ті самі. При цьому газопостачальні компанії взагалі перетворилися на контори "Роги та копита". На них фактично немає жодних активів. Вони займаються лише отриманням у Нафтогазу газу за регульованою (заниженою) ціною (без попередньої оплати за нього) та постачання його домогосподарствам з подальшим отриманням від них платежів. Якщо вони в будь-який момент взагалі припинять розраховуватися за газ, отриманий від Нафтогазу, та оголосять себе банкрутами, то з них не буде чого взяти. Від слова взагалі. Збитки перекладуть на Нафтогаз, тобто державу.

І ось тут починається саме цікаве. Уряд Володимира Гройсмана не дозволяє Нафтогазу брати безпосередню участь у продажі газу населенню. Хоча очевидно, що тоді виникла хоча би якась конкуренція. Крім того, це передбачало би необхідність примусити газопостачальні організації розкрити інформацію щодо усіх абонентів-споживачів та про фактичний стан розрахунків за поставлений газ. Цілком ймовірно, ми б дізналися про суттєво менші обсяги газу, що споживає населення. Крім того, це значно покращило би ситуацію з оплатою за газ газопостачальних компаній перед Нафтогазом.

До того ж, варто було би казати про необхідність обов'язку робити передоплату за замовлені обсяги газу на потреби населення. Це зробило би неможливим нарощування боргів газопостачальних компаній перед Нафтогазом, з іншого боку — змусило б вести прискіпливу роботу зі споживачами щодо оплати поставленого газу.

Отже, цей аналіз не дає підстави казати, що проблем з оплатою житлово-комунальних послуг немає. Вони є і потребують розв'язання. Але надумані істерики щодо "катастрофічних" несплати за комуналку не відповідають дійсності.

Борис Кушнірук, для Gazeta.ua