Законів історії ніхто не відміняв

Між "більше ніколи" і "можемо повторити" - величезна прірву. Цією прірвою путінізм і розколює суспільство на дві нерівні частини. Одна відторгає війну і все імперське, друга - цілком віддається згубній ейфорії "победобесия". Але ось відскрипіли танки, відгриміли салюти, і росіяни прокинулися з тим же самим, що болісно закрикувати вчора. З тією ж розрухою і тим же підсвідомим страхом. Неприваблива реальність вперто лізе в очі, і жодній паралельній телекартинці не під силу її змінити. Кількість росіян, які живуть менше ніж на $7 в день (а це - світовий рівень бідності), зросла до 63,7%, а 13,8% росіян і зовсім витрачають менше $4. Це - рівень ще не Конго, але вже - Таджикистану.

Усе, на що зараз здатний Путін - це заповнювати порожнечу новими папірцями з черговими "травневими указами". Не виконані обіцянки шестирічної давності викинули в смітник і забули. Незмінним залишається лише єдине нічим не підкріплене бажання про входження Росії в "п'ятірку провідних економік світу". Ця нав'язлива маячня розбурхує його свідомість із завидною періодичністю. Цей Гондурас чесався в листопаді 2007 року, потім загострився в квітні 2012-го, і ось тепер - знову висипав на політичному тілі, яке загнивається. Добре, що з плином років колишні обіцянки забуваються, і їх можна використовувати знову.

Тим часом, кремлівська кормова база звужується, і переформатування уряду в цих умовах дуже вчасне. Цілком ймовірно, переможуть яструби Ігора Сєчина. Це означає, що в умовах дефіциту грошей правила розподілу коштів зміняться. Жирні шматки будуть діставатися обмеженому колу осіб, решта перейдуть на "пісну" дієту. Регіональні князьки зі своїми "свічковими заводиками" продовжать доставляти в Москву покладений "за поняттями" оброк, а відправлені "на пониження" чиновники федерального масштабу отримають кожен - свою синекуру, за прикладом Аркадія Дворковича, якого з віце-прем'єрів переводять на відповідальний фронт "Сколково". Корм скромніший, але він поки що є.

Зате Віталія Мутко - навпаки - тягнуть у крісло віце-прем'єра. Саджають без зайвих докорів сумління. А чого соромитися, коли всі все розуміють: Мутко - ефективний "смотрящий", і жоден ласий шматок не пройде повз його пильний погляд. Так було з Олімпіадою, і так буде відтепер в області будівництва. Цей сектор практично невичерпний в плані злодійства. Можна знести все, що завгодно і побудувати хоча б на папері. А потім знову на папері знести і повторно побудувати.

Деякий час Путіну ще вдасться зберігати подобу балансу всередині "малини". Але ця хитка рівновага не триватиме довго - хоча б тому, що розбалансуванню сприятимуть зовнішньополітичні поразки і західні санкції, які вже добряче підточили систему зсередини. Вона, звичайно, тримається на пропаганді, але з кожним днем ефект зомбоящика знижується.

Останні місяці в період путінського перезаснування країна жила під девізом "даешь дозняк, потом – поздняк", істерії до самозабуття, але навіть понівечена страхом імперська психіка має свою межу. Одного разу вона виснажиться і на зміну "маніакальному підйому" прийде суїцидальна депресія. "Низи" почнуть бурчати, а пізніше — обурюватися. Місцевим феодалам, яких призначив Путін, стане все складніше тримати населення в абсолютній покірності, паралельно підтримуючи власні бізнеси і задовольняючи зростаючі апетити "федералів". І одного разу настане момент, коли кожен феодал запитає: "А чи є сенс зберігати всю цю неповоротку і хитку конструкцію?". Виникнення такої крамольної думки і стане останньою крапкою перед обваленням системи. Якщо регіональні феодали вирішать відмовитися від послуг федерального арбітра - його вже нічого не врятує. Як колись Горбачова, якого буквально видавили із політичного життя в умовах нової реальності.

Зрозуміло, Путін - не Горбачов. Він, скоріше - антипод Горбачова, і в якомусь сенсі - приклад щасливого пройдисвіта і політичного авантюриста. Але законів історії ніхто не відміняв і, відкладаючи свій відхід до нескінченності, вчорашній "фартовий хлопець" вже вийшов на фінішну пряму політичного банкрута. Так, він сам загнав себе в цей лабіринт без виходу. Правила гри були такими спочатку: з самого першого вибухового акорду в 1999-у, і весь подальший ланцюг злочинів лише намотувався на основний стрижень збудованої "вертикалі".

Але за все доводиться платити, і логіка подій не залишить Путіну жодного іншого вибору, окрім "своєчасного відходу". Навряд чи він погодиться "піти в тінь" добровільно, оскільки за 18 років безроздільного царювання звик бути носієм абсолютної влади і сакральним об'єктом загального обожнювання. Тому, швидше за все, Путін буде "раптовим". А вже станеться це в спальні або "при гурті", де "і смерть добра" - не суть важливо.

Коли по швах тріщав СРСР, у Горбачова не було простору для маневру: ні для економічного, ні для силового. Але у нього вистачило розуму не чіплятися за владу, що вислизала, щоб не проливати зайвої крові. Путін спробував підстелити соломку у вигляді Росгвардії, що підкоряється безпосередньо його особистому охоронцю. Але саме охоронці, як показує історія, без жалю зраджують своїх господарів, і навряд чи Золотов стане винятком у момент жорсткого і рішучого вибору.

Бандитська еліта вступила в період укорочення ланок харчового ланцюжка. В таких умовах необхідно послаблювати федеральний повідок, в іншому випадку, у "елітах" неминуча переоцінка смислів і орієнтирів. А ні того, ні іншого Путін запропонувати вже не в змозі. Тому його позбуватимуться. А вже яким саме чином це станеться - абсолютно неважливо.

Оригінал