Задум ворожої пропаганди спрацював. Про штучну корупційну параною

Повчальна історія про те, що все має бути в міру

Лише третина українців знає про закон, яким впроваджено Е-декларації для громадських активістів. Зате дві третини громадян підтримують це нововведення. Йдеться в даних соціології компанії GFK.

Ці результати лиш про одне: люди перестали вірити будь-кому, навіть активістам-антикорупціонерам. Тотальна недовіра і зневіра. "Злодії всюди" - це масова, штучно створена корупційна параноя в сучасній Україні.

Інакше й бути не могло. Адже хвиля антикорупційного хайпу здіймалася не так для подолання корупції, як для створення політичного галасу. Активістів і політиків, які "спеціалізуються" на "антикорі", про це попереджали. Їм говорили, що усі прокремлівські медіа приділяють особливу увагу корупції в Україні. Задум ворожої пропаганди очевидний і простий: чим більше корупції у фокусі суспільної уваги українців, тим менше місця там для війни, яку щодня веде проти нас Росія.

Українці повинні були просто збожеволіти від "засилля корупції в Україні". Це потроху дає свій результат. Люди більше не вірять навіть антикорупціонерам, - зате охоче голосуватимуть за популістів і шоуменів (до речі, здебільшого гіперкорумпованих).

Антикор-активісти волали про корупцію явно не для тріумфу популістів в Україні. Але саме цього добивалися в Кремлі. Популісти в наступній Раді хаотизують політичну дискусію, ускладнять (і корумпують) процес формування коаліції, загальмують реформи і - найважливіше, - законодавче забезпечення оборони. У країні, що воює. Це як мінімум.

Одразу зауважу: було б нерозумно заперечувати проблеми з корупцією в Україні. Основна відповідальність - на вищих посадових особах. Їхня надмірна жадібність і безвідповідальність - першоджерело проблем. Однак, у боротьбі з цим злом, українські "антикорупціонери" втілюють в реальність давній радянський анекдот про "таку боротьбу за мир, що каменя на камені не лишиться".

Оригінал