День, коли наше чудовисько перемогло гітлерівське
Про звільнення, яке стало рабством
Що цікаво, сам факт перемоги намагаються розтягнути, поділити і привласнити. Особисто для мене 8 чи 9 травня - немає різниці. Можна і два дні. Аби розуміли, що пам'ятаємо, і чому "ніколи більше". І причини. І наслідки. І нелюдяність. І провину за. І вдячність за. І жертви за. І чому вони були такими великими.
Щоб знали, що на Першому Українському фронті воювали не тільки українці. А на Білоруському - не лише білоруси.
Щоб не забували, що по Україні й Білорусі два рази пройшлися розпеченим залізом туди-сюди.
Щоб усвідомили, чому "геніальні" воєначальники котилися аж до Волги, і завдяки кому і чому змогли рушити на захід від Сталінграда.
І про анкети, в яких вказували, чи був в окупації. І про анкетне питання з приводу родичів в полоні. І про лісоповал, на якому валили ліс. І про шарашки, де кували щит.
Щоб пам'ятали про мільйони, які потрапили до таборів ворога. І про інших - тих, які вижили, а потім пройшли ще й сталінські табори, як зрадники
Щоб пам'ятали про співпрацю з Гітлером, про "шапками закидаємо", про мільйони полонених, які потрапили до таборів ворога і не пережили страшної зими 1941-1942. І про інших - тих, які вижили, а потім пройшли ще й сталінські табори, як зрадники.
У того, що сталося, були свої причини. І у провалів, і у перемог. У всього була своя ціна, яку заплатили не безпосередньо винні - вони ще довго махали всім з трибун, - а наші предки, які не повернулися додому.
Комусь "звільнення" стало рабством, а комусь рабство стало можливістю кар'єрного росту
І про те, кому "звільнення" стало рабством, і про тих, кому рабство стало можливістю кар'єрного росту. Про "колаборантів" і колаборантів. Про багато іншого, що сором'язливо прикривають бравурними маршами.
Нам пощастило, що наше чудовисько перемогло гітлерівське чудовисько, але від цього воно не перестало бути чудовиськом.
Історія - страшна штука, обоюдогостра. Знати страшніше, ніж не знати.
А 8 чи 9 травня - без різниці. Згадаймо загиблих. Дістанемо зі скриньок старі ордени. Без афектації, без фальші, без п'яних криків "діди воювали" і переслідування біля басейнів німецьких туристів. Без картонних танків і написів "на Берлін" на "Мерседесах" і "БМВ".
Як люди, які мають пам'ять, розуміння і гідність.
Коментарі