Кому муляє Роттердам+

Бізнесовий та політичний підтекст критики формульного ціноутворення на газ та вугілля

Стаття Олексія Сергієнка "Труднощі формулювання" цікава тим, що торкається не тільки політичного підтексту критики формульного ціноутворення на газ та вугілля, але і суто бізнесового.

Представники різноманітних політичних груп рвуть на собі далеко не останні сукні від Louis Vuitton та Prada у боротьбі за "інтереси народу". Популізм та демагогія — це гарна фішка у боротьбі за голоси виборців. Завжди це супроводжується гаслами про боротьбу з олігархами та корупцією.

От тільки завжди така гра на труднощах та страхах громадян має і бізнесовий підтекст. Відсутність формульного підходу на базі імпортного паритету створювало фантастичні можливості для збагачення тих самих олігархів та політичних діячів, що полюблять найдорожчі бренди одягу та аксесуарів.

Так поява формульної системи ціноутворення на газ Дюссельдорф+ (формула ціни газу, в основі якої лежать котирування в європейському хабі NCG поблизу німецького міста Дюссельдорф. - Gazeta.ua) прибрала можливості заробляти щорічно до мільярда доларів на занижених в рази цінах газу для населення, який насправді потрапляв до комерційних структур.

Впровадження формульного імпортного паритету для вугілля Роттердам+ прибрало корупційні можливості для ручного механізму визначення цін на вугілля окремо по кожній шахті та по кожному ТЕЦ та ТЕС. До того ж вже стало неможливим занижувати ціни на електроенергію для тих чи інших промислових споживачів, які контролюються тими самими олігархами.

Недарма на такому формульному підході встановлення цін на газ та вугілля на базі імпортного паритету категорично наполягає МВФ та інші західні партнери України. Такий підхід, по-перше, прибирає можливості для корупції та зловживань. Бо прив'язка цін на вугілля та газ до котирувань на західних біржах прибирає усі можливості для ручного маніпулювання цінами, виходячи з політичних та бізнесових інтересів. По-друге, він змушує займатися максимальною економією енергоресурсів.

У зв'язку з цим доволі кумедно виглядають керівники НАБУ, які порушують кримінальні справи, пов'язані з ухваленням рішень щодо формульного підходу ціноутворення на газ та вугілля на базі імпортного паритету. Вимоги з цього приводу були закріплені у меморандумах, підписаних МВФ та керівництвом України.

І наостанок. Слід згадати, який ґвалт стояв, коли на початку нульових ухвалювалось рішення про вільне ціноутворення на зернові та пальне. Політичні пройдисвіти тоді казали, що громадяни та сільгоспвиробники вимруть від цього.

Тоді сільгосппідприємства не могли вилізти з боргів, бо мусили майже все закуповувати за ринковими цінами, а зерно продавати за заниженими. І лише наближені до влади бізнесмени мали можливість експортувати продукцію за ринковими цінами, скуповуючи їх за заниженими на внутрішньому ринку.

Скасування адміністративних обмежень та впровадження по суті імпортного паритету цін на сільгосппродукцію та пальне зумовило підвищення ефективності сільгоспвиробництва та карколомного зростання його обсягів і прибутковості.

Отже, нам не формульне ціноутворення на газ та вугілля потрібно блокувати, а активніше впроваджувати вільне ціноутворення для них. І саме це формульне ціноутворення дозволяє вивести ціни на функціонування на ринкових умовах.

Ну і крім того нам необхідно за допомогою бюджетної та кредитної політики сприяти впровадженню заходів з енергоощадності, як умови для підвищення ефективності економіки та зростання добробуту населення.

Борис Кушнірук, для Gazeta.ua