Ти – не такий

Булінг може стати першим кроком до соціальної ізоляції

В Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного булінгу, за статистикою ЮНІСЕФ. Цей американський сленговий термін увійшов у науковий дискурс на початку 1990-х. Шкільне цькування однолітків поширюється по всьому світу. Насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою серед підлітків.

У початковій школі у дітей проявляється нетолерантність до інших. Цькування починається у 11-12 років. Це вік входження у підліткову кризу. Булінг з'являється там, де між дітьми є конкуренція. Таким чином намагаються показати свій авторитет, статус, зверхність над іншими. Таким неконструктивним способом прагнуть стати популярними.

Існував стереотип, що булери (ті, хто цькують — ред.) — діти з неблагополучних родин. Але насправді це не так. Часто булери походять з інтелігентних сімей, з високим рівнем достатку та високим соціальним статусом, але з низьким психологічним кліматом у родині. Діти копіюють сварки, агресію, зверхність, яка існує у родині. Можливо, їм не вистачає батьківської уваги і поваги. Цькуванням показують свій авторитет і владу над іншими, намагаються самостверджуватися. Зараз у мережі є багато відео зі сценами насилля, приниження чи бійок. Підлітки вважають, що це круто. Тому копіюють таку поведінку.

Єдиного портрета жертви цькування також не має. Раніше знущалися над тими, хто інтелектуально відрізнявся від інших. Зараз тенденція змінилася. Жертву обирають за принципом "не такий" або "біла ворона". Критерії можуть бути різні — розумний, тупий, худий, повний, багатий, бідний тощо. Головне, щоб дитина не могла протистояти. Вона просто не має внутрішнього ресурсу чинити опір, психологічної культури відстоювання своїх кордонів. Батьки не навчили її, як правильно справлятися із нападками у свій бік.

Іноді жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як із жертвами. Таку модель поведінки вони переносять у школу. Їм так зручно. Вони маніпулюють становищем, щоб отримати до себе більше уваги.

Більшість дітей не розуміють, що цькування — це не норма. Вважають: слід просто перетерпіти. Вони соромляться, бояться насмішок чи нерозуміння з боку інших. У сучасних родинах батьки мало уваги приділяють дітям. Тому вони не навчені, що про знущання треба розповідати батькам і вчителям.

Якщо у сім'ї існують довірливі стосунки, виявити булінг не важко. Будь-яка зміна поведінки дитини свідчить, що з нею відбувається щось не те. Це проявляється у зміні апетиту і настрої, небажанні йди до школи чи зустрічатися з друзями. Діти стають більш тихими, засмученими і навіть агресивними. Виникає феномен, коли вони без причини зриваються на тваринах, молодших братах чи сестрах або батьках.

Не можна робити вигляд, що нічого не відбувається. Батьки мають підтримати свою дитину. Тоді їй легше пережити проблеми у школі. Наслідки булінгу можуть бути різні. Якщо вчасно не зупинити булера, він показуватиме свою владну позицію і в дорослому житті. Для нього насильницькі та авторитарні методи поведінки стануть нормою.

Жертва булінгу отримує психологічні травми. Вона може замкнутися у собі. У дорослому віці можуть виникнути проблеми у поведінці та у спілкуванні з іншими. Можлива поява депресії та суїцидальні нахили.

Булінг може стати першим кроком до соціальної ізоляції. Це суттєво впливає на якість життя у майбутньому. Тому проблему слід вирішувати втручанням ззовні — скористатися допомогою фахівців. Жертва булінгу отримає підтримку. Булер зрозуміє, що його дії суспільство не підтримує.

Марина Дворник, записано з коментаря для Gazeta.ua