Чи має Захід право вимагати від України посилення боротьби з корупцією?

Односторонню боротьбу з корупцією слід зробити двосторонньою

Тиск Заходу на Україну з метою боротьби з корупцією ніколи не був сильнішим і приніс помітні плоди після Євромайдану. За цей час ухвалили нове антикорупційне законодавство, радянську міліцію реформували в європейську поліцію, запровадили систему "ProZorro" для прозорості публічних закупівель, а також створили Національне агентство з запобігання корупції заради перевірки електронних декларацій посадовців і Національне антикорупційне бюро з повноваженнями розслідувати корупційні злочини високопоставлених чиновників. Цього рoку також має бути утворений Вищий антикорупційний суд (ВАС), який розглядатиме справи топ-посадовців, функціонуючи незалежно від корумпованої судової системи країни.

Однак уся ця боротьба досі була односторонньою і спрямованою суто на Україну. Саме час закрити лазівки для корупції, що існують у країнах Заходу, і зробити боротьбу з корупцією двостороннім процесом.

Зокрема, варто звернути увагу на дві основні лазівки: отримання українськими корупціонерами політичного притулку на Заході після втечі з України та використання західних банків для відмивання коштів, виведених з України.

Ми пам'ятаємо історії українських чиновників і олігархів, які нарікали на "політичне переслідування", ще з 1990-х рр. Американський суд не повірив колишньому прем'єр-міністру Павлові Лазаренку, засудивши його до 6 років ув'язнення за відмивання коштів. Однак європейські країни поблажливіші до українських політиків і олігархів, дозволяючи їм отримувати притулки на власній території, що перекреслює розслідування з боку НАЗК і НАБУ та робить безглуздим створення ВАС.

Візьмімо, наприклад, газового магната Дмитра Фірташа, який з весни 2014 р. перебуває під комфортним "домашнім арештом" у віденському готелі "Ritz", намагаючись уникнути екстрадиції до США, які звинувачують його у корупції, та Іспанії, яка звинувачує його у змові з кримінальними угрупуваннями. Австрійські – не українські – суди заважають українській владі звершити правосуддя у цій справі. Не випадково Австрія не вигнала жодного російського дипломата.

Фірташ – олігарх, який контролював кілька тіньових посередницьких компаній, що постачали газ із Центральної Азії в Європу. США критикували ці схеми, однак ЄС закривав на них очі, надаючи перевагу постачанню енергоносіїв в європейські домівки і заробляючи на торгівлі ними. "RosUkrEnergo" – газова компанія з найдовшою історією – була зареєстрована в Австрії та Швейцарії. Однак, як написав журналіст "The Economist" Едвард Лукас, головним експортним товаром Росії завжди був не газ, а корупція, і Фірташ був важливим елементом цієї системи.

У Швейцарії насолоджується розкішним життям інший український олігарх Ігор Коломойський, який володіє палацом на березі Женевського озера. Його і його соратників намагаються притягнути до відповідальності за виведення з "Приватбанку", яким він володів, $5,5 млрд протягом 2005–2016 рр. Ці звинувачення ґрунтуються на розслідуванні "Kroll Associates", здійсненому на замовлення Нацбанку України.

Першим кроком у правильному напрямі стало замороження активів Коломойського і Генадія Боголюбова на $2,5 млрд лондонським судом. Однак країна, що його приймає, може зробити значно більше.

Олександр Онищенко втік з України у 2016 р. після того, як Генпрокуратура висунула проти нього кримінальні звинувачення. Попри те, що Україна розшукує його за звинуваченнями в корупції в газовому секторі, він мешкає в одному зі своїх палаців у різних країнах Європи. Іспанські й німецькі суди двічі відмовляли Україні в його екстрадиції, а Інтерпол так само відмовився видати йому "червону картку", яка б вимагала його негайного затримання.

Україна також відкрила кримінальну справу проти Сергія Бондарчука, колишнього керівника української компанії "Укрспецекспорт", яка продає озброєння. Однак минулого року він отримав притулок у Великобританії. Експерт, найнятий адвокатом Бондарчука, який успішно провернув його справу, працює у відомому лондонському аналітичному центрі Chatham House, що регулярно критикує корупцію в Україні.

Другим способом допомоги Україні в боротьбі з корупцією з боку Заходу може стати припинення практики відмивання грошей, отриманих з тіньових джерел в Україні, Росії та країнах Євразії, європейськими банками. Більшість країн, чиї банки беруть участь у цих схемах, мають слабке законодавство щодо належної перевірки джерел походження коштів. Банки в Латвії, Кіпрі, Монако, Ліхтенштейні, Швейцарії, Люксембурзі та, звичайно, Лондоні вже давно закривають очі на непрозорі джерела походження величезних сум на своїх рахунках.

Розташована у Вашингтоні організація Global Financial Integrity підрахувала, що з України щороку незаконно виводять близько $12 млрд. Справжня сума, вочевидь, ще більша, однак навіть така цифра означає, що протягом 2004–2013 з України вивели близько 120 млрд доларів.

Як свідчить скандал, який оточує Юлію Тимошенко в розмірі майже три чверті мільйона доларів за послуги американських політтехнологів, проблема корупції в Вашингтоні залишається проблемою, незважаючи на постійне розслідування в справі Пола Манафорта. Тимошенко продовжує стверджувати, що вона не знає, звідки надходять гроші, з яких можна отримати лише з незареєстрованих офшорних податкових банківських рахунків. Тимошенко посідає перше місце у "рейтингу популісти та брехунів української політики", опублікованому Vox Ukraine, а потім - Рабинович і Бойко.

Захід не зумів скористатися міжнародним обуренням з приводу отруєння колишнього російського шпигуна на вулицях англійського містечка, аби запровадити жорсткіші правила контролю за рухом коштів у ключових фінансових столицях, зокрема в Лондоні. Обмежились видворенням російських дипломатів і шпигунів. Зв'язки між виведенням російського капіталу, корупцією всередині західних держав, організованою злочинністю та вбивствами політичних опонентів Москви та колишніх офіцерів російської розвідки вже давно очевидні для всіх.

Марк Ґалеотті, британський експерт з російської організованої злочинності, переконаний, що Великобританії бракує політичної волі зробити ціллю власних каральних заходів російські гроші. На його думку, "поки "Лондонград" лишається прихистком для брудних московських грошей, вони продовжуватимуть не тільки справляти серйозний вплив на Великобританію, а й підтримувати кримінальний режим у Росії". Це також дає Володимирові Путіну додаткові ресурси та відчуття безкарності, які він використовує для агресії проти України.

Суди західних країн, Інтерпол (Європол) та експерти, які допомагають адвокатам корупціонерів, надаючи тим притулок і запобігаючи їх екстрадиції, зводять роботу українського ВАС нанівець ще до того, як його створено. Західні банки, натомість, заохочують корупцію, адже отриманий капітал можна відмити та використати для придбання нерухомості й отримання політичного впливу в країнах Західної та Південної Європи.

Поки ми не закриємо ці лазівки і не припинимо використовувати подвійні стандарти, чи має Захід моральне право вимагати від України посилювати боротьбу з корупцією? Аби танцювати танго і боротися з корупцією, потрібні двоє.

Саме час повернути Лондонграду його історичну назву - Лондон!

Тарас Кузьо, доктор філософії, професор факультету політології Національного університету "Києво-Могилянська Академія" та науковий співробітник Центру трансатлантичних відносин Університету Джона Хопкінса.